«Стратегічний тип лідера, у нього задача не дати системі вдосконалитись настільки, щоб вона не стала неживою. Він створений для того, щоб збурювати вчорашню знайдену стабільність під актуальність сьогоднішнього, завтрашнього типу викликів. Підривати на користь післязавтрашнього дня. Це людина, яка повинна працювати із адаптаціями, очевидно, але стратегічний лідер він не вирішує проблем, він створює нові проблеми. Створює нове поле з новими проблемами, він з старими проблемами не розбирається. Він фундаментально переглядає “правила гри”, щоб цих проблем вже не було, таким чином природно виникають нові. Первинна ознака лідерства на тому рівні, про який ми говоримо, в нашій парадигмі – це спроможність працювати з якісно новою ідеєю, з “правилами гри”, це вміння створювати світ спочатку для себе, потім для інших. І потім додаються вже важливі аспекти лідерства, які виключають і певні навички, і комунікаційні, і інші спроможності, які мають комунікувати, забезпечувати реалізацію тих чи інших ідей. Тобто, лідером може бути людина, яку сьогодні не визнає більшість, але вона має потенціал лідера», — Олександр Саврук.