Вони провели чотири насичені дні у колі однодумців із інтелектуальним супроводом декана kmbs Олександра Саврука, мали зустрічі з творцями та дієвцями із різних сфер і, через роботу з їхніми кейсами, доторкнулися до ДНК української культури у всіх її ключових вимірах: науковому, військовому, історичному, естетичному, літературному, інтелектуальному, етичному, релігійному.

Модуль розпочався в Івано-Франківську — місті, де поєднуються традиції Гуцульщини, Бойківщини, Опілля та Покуття. Особливість Івано-Франківська у тому, що його стратегією від самого початку була максимальна відкритість та залучення усіх наявних громад: і українців, і вірменів, і євреїв, і німців. На перетині культур виникло унікальне середовище розвитку для міста, де відмінності бачили як перевагу, а не як недолік. Про це учасники модулю говорили під час екскурсії з літературознавцем і перекладачем Юрком Прохаськом.

Також у перший день члени спільноти kmbs відвідали академічний обласний музично-драматичний театр ім. Івана Франка та поспілкувалися з його директором Ростиславом Держипільським. На його думку, на діяльність театру можна дивитися як на взаємодію різних гравців, зокрема й держави (в особі Міністерства культури). Та й сам театр є унікальним феноменом — платформою для практично усіх інших видів мистецтв: літератури, музики, візуального мистецтва тощо.

Торкнулися у розмові й нинішньої ситуації. Зокрема, намагалися осмислити феномен лідерства українців, який проявився зараз, здивувавши світову громадськість і нас самих. Насамперед, ми усвідомили, що є нацією героїв, а не жертв. І ця війна остаточно має утвердити цю думку.

Другий день запам’ятався учасникам модуля візитом до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Спільно з ректором вони дискутували про роль університету в ширших системах — місті, регіоні, країні. І знову йшлося про взаємодію з іншими гравцями та шляхи вибудовування стійких взаємозв'язків. «У роботі з міжнародними партнерами ми маємо, насамперед, показати, яку цінність можемо створити для них, чим можемо бути цікавими для міжнародної спільноти», – сказав ректор Ігор Цепенда.

Ще одне знайомство з неймовірними дієвцями відбулося у Вигодській спеціальній школі для дітей із вадами зору. Її очолює випускниця Школи освітніх управлінців Оксана Якимів, і попри будь-які обставини уже 70 років поспіль цей заклад проводить навчання та адаптацію для дітей, які цього потребують. Щороку у школі навчається близько 100 дітей, а її управлінці є прикладом персонального лідерства для усіх нас.

Вправою на персональне лідерство (а також на правильну оцінку ситуації та швидкість прийняття рішень) стало спортивне орієнтування у Скелях Довбуша. Саме таким було завершення другого дня post-МВА модуля.

А вже зранку наступного дня учасники опинилися у селі Криворівня, відомому зокрема тим, що серед його тимчасових мешканців були Михайло Грушевський, Іван Франко, Леся Українка, Гнат Ходкевич. А Сергій Параджанов знімав тут «Тіні забутих предків». Чим же особливе це село? Про це йшлося на зустрічах з декількома цікавими особистостями.

Зокрема, з отцем Іваном Рибаруком, настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці у Криворівні, поговорили про людські цінності та чесноти. А з Іваном Зеленчуком, етнографом і дослідником Гуцульщини, — про тяглість традиції діалогів у селі. Відомі українці, які мешкали у Криворівні, жили в домівках звичайних селян, багато спілкувалися з ними, і це позитивно впливало на загальну культурну традицію.

В останній день модуля учасники відвідали ще два села. Спочатку побували у селі Великий Ключів, де працює відновлена криївка УПА. Вона є «місцем сили» для місцевих громад і прихистком для локальних фестивалів повстанської пісні. Темою розмови під час цього візиту стали традиції народного спротиву і те, як вони передавались із покоління в покоління.

А Тишківці привабили учасників модуля тим, що вони є родинним селом роду Шухевичів. Отже, у хаті Шухевичів і продовжилася розмова про формування тяглості між поколіннями та формування спільноти однодумців.

Упродовж чотирьох днів учасники post-МВА модуля складали власне розуміння природи персонального лідерства. І кожна зустріч, кожне нове місце додавали чергові елементи до цього «пазлу» й допомагали рефлексувати про те, якими були лідери нашого минулого — й якими будемо ми. Навіщо?

Бо «випускники kmbs мають бути готовими до власної ролі управлінської еліти, яка сьогодні тримає на собі в тому числі інфраструктуру країни, що створює і актуальну цінність, і майбутнє держави», — вірить декан kmbs Олександр Саврук.