Про перспективи України

Я впевнений, що у нашої держави – великий потенціал і великі можливості на світовому ринку. Багато європейських країн має дуже сильні компетенції у сільському господарстві, виробництві. Але лише 7 країн у світі виробляють літаки – включно з Україною.  Причому ми володіємо цими компетенціями від початку до кінця: намалювати танк, літак, корабель, розробити, впровадити у виробництво і створити замкнутий цикл, аж до утилізації. Більш того, ми здатні виростити людей, які це робитимуть.

Ми маємо компетенції і в атомній енергетиці, і в космічній галузі. У космос літають лише декілька країн. Авіаційних діячів випускають лише декілька держав. І ми у тому числі. Ніхто не забрав у нас ці знання. Наші ракетобудівники досі спроможні створювати обладнання, якщо на те буде воля держави чи партнерів. Так, у дечому ми втрачаємо наш потенціал, і це робиться штучно. Ментальність людей у західній Україні, в центральній її частині, на півдні – різна. І ця роз’єднаність – освітня, інтелектуальна – може знівелювати наш потенціал.

Крім того, я твердо переконаний, що наш потенціал знищували не тільки наші північні сусіди, але й інші країни світу. Ніхто не зацікавлений у сильній Україні. Це як на ринку, коли компанії прагнуть, щоб конкуренти були трохи слабкіші, ніж вони. Тому моя думка: нам ніхто не допомагатиме. Потрібно розраховувати на себе.

Роман Романов: “Роз’єднаність – освітня чи інтелектуальна – може знівелювати наш потенціал”

Про «Укроборонпром» та співпрацю з бізнесом

Моя позиція – «Укроборонпрому», як такого, не повинно бути взагалі. «Укроборонпром» – це така організація десь нагорі, де працює 280 чоловік, які управляють 132 підприємствами і військово-промисловим комплексом України. Можливості колосальні. А сама організація – вкрай неефективна. Призначені «згори» директори отримують «імунітет» та мінімальний стимул до ефективної роботи. В інших країнах використовується інший підхід, кращий. Там роботу організують через міністерство військової промисловості.

Наша військова техніка від самого початку використовувала комплектуючі з Росії. Причому досить велику кількість, близько 30 тис. найменувань. Із припиненням співпраці у 2014 році ми почали використовувати складські запаси, а також звернулися до країн Варшавського договору – Чехії, Польщі, Словаччини тощо. Згодом, на початку 2015 року, ми запустили нову програму, мета якої – задіяти місцевий потенціал у виробництві необхідних нам деталей.

Ми збираємо керівників підприємств всіх форм власності – приватних, державних, акціонерних компаній, і пропонуємо починати виробляти штифти та інші деталі для нашої техніки. Раніше ми отримували комплектуючі з Барнаула, Орла або Тули, а сьогодні мені вигідно замовити їх в українського підприємства, у якого вже є верстат, вже є навчена людина. Як правило, такі підприємства завантажені лише на 40-50% – тобто можливості працювати з нами вони мають. Досить велика кількість компаній може працювати у цьому секторі економіки.

 

Лише 7 країн у світі виробляють літаки – включно з Україною. Причому ми і володіємо компетенціями, і здатні виростити фахівців

Лише 7 країн у світі виробляють літаки – включно з Україною. Причому ми і володіємо компетенціями, і здатні виростити фахівців

Кожного дня я отримую звіт про те, скільки підприємств увійшло в кооперацію з «Укроборонпромом» (у тому числі з недержавного сектора економіки) і скільки найменувань виробів ми змогли замінити вітчизняними. Наприклад, вже є низка приватних компаній, які виробляють продукцію для радіолокаційних систем, засобів зв’язку.

Про майбутнє оборонної галузі

На мою думку, приватизація інших галузей – енергетики, корисних копалин –  не принесла підвищення ефективності. Ми зараз створюємо ефективне середовище у сфері оборонної промисловості, не даємо приватизувати ці підприємства, які наразі вже стали інвестиційно привабливими.

Зараз ми пропонуємо західним партнерам створювати спільні підприємства. Я очікую, що вони прийдуть до нас зі своїми технологіями. Наприклад, на Київський бронетанковий завод, або на Харківський, або на завод «Новатор» у Хмельницьку. Але, що для мене найголовніше і що може стати джерелом найбільших змін, вони прийдуть зі своєю корпоративною культурою. Це допоможе знищити корупцію і зробити заводи прогресивними.

Роман Романов: “Моя позиція – «Укроборонпрому», як такого, не повинно бути взагалі”

Про прибутки та інвестиції

«Укроборонпром» завершив 2015 рік з чистим прибутком у понад півтора мільярди гривень. Ці гроші ми, в основному, спрямували на модернізацію засобів виробництва і нові розробки. Держава у 2015-му не виділила жодної копійки на практичні конструкторські роботи. Безпілотник, який ми створили спільно з КПІ, та інші винаходи – результат наших власних інвестицій. У мене є звіт щодо прибутку, який отримало кожне підприємство концерну, і того, куди ці гроші були вкладено.

Велика частка нашого доходу – приблизно три чверті – йде від експорту. Проте насправді «Укроборонпром» не приймає рішення, чи можна експортувати певну продукцію. Є спеціальна міжвідомча комісія, до якої входять представники всіх міністерств, відомств та розвідок. Вона приймає рішення по кожній країні – чи доцільно туди експортувати, чи є ця держава нашим потенційним супротивником, чи є у нас там територіальні інтереси. Далі процес прийняття рішення переходить до міністра оборони і керівника генштабу, і тільки потім служба екстреного контролю дає дозвіл. Така складна схема є почасти негативним фактором, бо учасники процесу часто зупиняють експортні програми – про всяк випадок. А в нас є ще величезний потенціал для експорту.