[EN]   Маленька компанія стає партнером глобальної корпорації – і виходить на новий рівень розвитку. Бізнес миттєво «перепаковує» рішення, підлаштовуючись під потреби клієнта. Все це стає можливим завдяки логіці відкритих систем. Що це таке і як стосується українського бізнесу?   Логіка відкритих систем – це логіка взаємодії, спільних рішень і спільних ресурсів. Вона стає все популярнішою у сучасному світі, адже дозволяє і бізнесу, і державам знаходити відповіді на виклики середовища. Ми помічаємо, як зростає швидкість доставки товару, змін технологій, появи нових рішень, зміни пріоритетів клієнтів. Уже зараз бізнес-моделі у деяких сферах потрібно змінювати кожні два роки. Крім того, щодня все більше стираються границі між державами, бізнесами тощо. Існують глобальні виклики (наприклад, малярія, продаж людей, нестача чистої питної води), з якими не може упоратись одна країна. Потрібна взаємодія багатьох держав, щоб знайти вихід. Те ж саме відбувається і в бізнес-середовищі. На багатьох ринках виявляється, що одна організація вже не в змозі надати клієнту рішення, яке йому потрібне. Для цього необхідний або величезний капітал, або інші ресурси, або інфраструктура, якою не володіє жоден гравець одноосібно. Тому компанії об‘єднуються, щоб пропонувати кращі рішення клієнтам, і вже не завжди можна зрозуміти – де границя між ними. Організації можуть мати спільний маркетинг, спільне R&D… Такі відкриті системи підіймають конкуренцію на якісно новий рівень: вони швидко змінюють свої бізнес-моделі, встановлюють високі стандарти, формують очікування споживачів.    

 

Компанії об‘єднуються, щоб пропонувати кращі рішення клієнтам, і вже не завжди можна зрозуміти – де границя між ними

    Наприклад, жодна компанія вже не випускає літаки самостійно. Airbus створила цілу мережу партнерів, з якими має спільне R&D та запровадила спільні стандарти. Компанія Cisco може переформатовувати будь-які свої рішення, підключаючи тих чи інших партнерів. Навряд чи комусь реально конкурувати з такою системою, покладаючись лише на свої ресурси. В Україні також є приклади відкритих систем: наприклад, магазини Good Wine і мережа фермерів. А Микола Палієнко, генеральний директор EVO.Company та випускник Школи стратегічного архітектора kmbs, створює платформи екосистеми (один із видів відкритих систем).     Компанія, яка працює в логіці відкритих систем, фокусується на своєму «ядрі» - тому, у чому вона найкраща. І вже може не «закопувати» величезний капітал у власні активи (заводи, обладнання і т.ін.), а використовувати активи своїх партнерів. Це одна з причин, чому логіка відкритих систем потрібна Україні – адже вартість капіталу у нас дуже висока. А капітал – це розвиток. Замість того, щоб витрачати його на непрофільні активи, його можна спрямувати на посилення свого «ядра». Сьогодні вже неактуально намагатись стати класним у всьому, набагато ефективніше – обрати те, у чому ви класні, а для виконання решти функцій підключити партнерів. Тому стратегія зараз – це мистецтво управління активами, які вам не належать. Лідеру потрібно вміти управляти мережею партнерів, яка може бути у сотні разів більшою за його власний бізнес. Світ зараз настільки взаємопоєднаний, що навіть маленька компанія з Черкас, маючи сильне «ядро», без будь-якої підтримки з боку держави може стати партнером, скажімо, General Electric. Великим корпораціям вигідно працювати з маленькими партнерами, вони прагнуть «скинути» з себе усе зайве і за допомогою чужих унікальностей посилити свій бізнес.    

    Для маленьких компаній логіка відкритих систем також вигідна. Адже бути партнером корпорації зі світовим іменем – означає отримати неймовірний шанс для розвитку. Масштабний бізнес вкладається у тих, з ким працює, «підтягує» їхні стандарти (технологічні, управлінські тощо) до свого рівня. Якщо ви спроможні це утримати – то стаєте частиною великої гри. Робота у відкритих системах дуже ризикована. Адже зворотна сторона взаємодії – це взаємозалежність. Відкриватись повністю – не можна, бо «з‘їдять». Але відкриватись партнерам, інтегруватись з ними до певної міри потрібно. Проте для цього треба мати довіру до них. А з цим в українських компаніях дуже складно. І, найголовніше, необхідно розуміти – заради чого вам об‘єднуватись з іншими гравцями? Можливо, заради мультиплікації бізнесу чи підвищення ефективності. А може, ви придумали класну ідею, але не маєте достатньо ресурсів, щоб її реалізувати. Від того, яка ваша відповідь на запитання «заради чого?», залежить, чи є сенс ставати частиною відкритої системи (або створювати її самостійно, підбираючи гравців), і якої саме.   Стаття була опублікована на сайті nv.ua