[EN] Протягом довгого часу вважалось, що екстраверти є кращими керівниками, аніж інтроверти. За даними опитувань, 65% управлінців вважають інтроверсію бар‘єром для лідерства і лише 6% думають, що інтроверти мають спроможності, необхідні для формування успішної команди. Але чи так це насправді? Поняття «інтроверсія» та «екстраверсія» ввів ще у 1920-х роках Карл Юнг. Різниця між інтровертами та екстравертами полягає у тому, як вони отримують енергію: перші – перебуваючи наодинці, другі – спілкуючись з іншими людьми. Вважається, що інтроверти більш тихі, заглиблені в себе, споглядальні, а екстраверти – гучні, відкриті й вміють налагоджувати контакт з оточуючими. Зараз екстраверсію та інтроверсію розглядають як шкалу. Більшість з нас знаходяться посередині, тобто є так званими амбівертами. Але 33-50% популяції все ж тяжіють до інтроверсії. Втім, серед керівників пропорція зовсім інша. 96% управлінців стверджують, що вони є екстравертами. І було проведено чимало досліджень, результати яких свідчать про те, що діловий світ ставиться до лідерів-інтровертів з упередженням. Чому так? Причина, скоріше за все, полягає у тому, як історично формувалась культура лідерства. За останні десятиліття в різних університетах та організаціях намагались зрозуміти: що відрізняє хорошого лідера. Деякі з досліджень були дуже масштабними. Наприклад, в одному з них було опитано понад 300 тис. керівників і складено список якостей, які – як вважали ці управлінці – є найголовнішими для лідера. На першому місці - вміння надихати й мотивувати інших, на другому - цілісність та чесність, на третьому - технічна та професійна експертиза. Решта списку містить такі пункти: націленість на результат, вміння комунікувати, будувати стосунки, розвивати інших, мати стратегічну перспективу, вирішувати проблеми, аналізувати, мислити інноваційно.  

33-50% людей тяжіють до інтроверсії. Водночас 96% управлінців стверджують, що вони є екстравертами

  Здається, що жодна з цих спроможностей не суперечить натурі інтроверта. Але ми все одно потрапляємо у пастку поширених міфів про інтровертованого лідера. Один з них – що інтроверти самі не прагнуть ставати управлінцями. Але насправді існує безліч прикладів видатних людей, що розвінчують цей міф. Наприклад, у політичній царині це Махатма Ганді, Абрахам Лінкольн, Томас Джефферсон, Барак Обама, у сфері бізнесу – Білл Гейтс, Воррен Баффет, Марк Цукерберг, Ілон Маск, Джефф Безос, Пітер Тіль та інші. У цьому списку чимало мільярдерів, що підтверджує: інтроверсія не заважає бути видатним лідером. А декілька років тому Білл Гейтс в одній промові сказав: «Якщо ви розумні, то можете навчитись отримувати перевагу від своєї інтроверсії». Другий поширений міф стосується того, що інтровертам не вистачає навичок спілкування з людьми для того, щоб стати лідерами. Проблема в тому, що інколи, коли ми кажемо про такі навички, то маємо на увазі харизму, а саму харизму багато з нас вважає чи не синонімом ефективного лідерства, хоча насправді це велика помилка. Нещодавно вчені з проекту CEO Genome Project проаналізували базу даних з 17 тисяч управлінців і виявили: харизматична особистість має удвічі більше шансів отримати посаду топ-менеджера, але це зовсім не корелює з її досягненнями на цій посаді. За результатами того ж дослідження, лідери-інтроверти мали набагато кращі показники ефективності й перевершували очікування. Ще один міф стосується того, що інтроверти не люблять співпрацювати. Справді, чимало з них надають перевагу роботі наодинці, проте вони також ефективно працюють над досягненням спільної мети, особливо в динамічному, непередбачуваному середовищі, такому як стартап.  

Інтроверти мають якості, що можуть перетворити їх на видатних лідерів. Питання тільки в тому, як розпорядитися ними

  Гарвардське дослідження виявило: екстраверти краще управляють пасивними командами (де працівники виконують розпорядження керівника), але вони набагато менш ефективні в проактивних групах, де кожен пропонує свої ідеї. Натомість інтроверти більш ефективні у проактивних командах, вони краще сприймають ідеї й вислуховують людей. Дослідники проаналізували 57 менеджерів та 374 працівника у 130 філіях великої мережі піцерій і побачили, що франшизи, якими керували інтроверти, були на 20% прибутковішими, аніж ті, на чолі яких стояли екстраверти. Було зроблено такий висновок: лідери-екстраверти можуть відчувати загрозу з боку активних працівників, тому схільні ігнорувати деякі з їхніх ідей. А інтроверти уважно вислуховують людей і, завдяки цьому, допомагають їм відчути себе більш цінними й вмотивованими. Таким чином, інтроверти мають якості, що насправді можуть перетворити їх на видатних лідерів. Питання тільки в тому, як розпорядитися ними. Сайт The Hustle запитав управлінців, що може допомогти інтроверту ефективно використовувати ті спроможності, якими він володіє. Рекомендації були такими: - Бути максимально справжнім, не намагатися бути екстравертом чи примушувати себе поводити, як екстраверт. - Будувати глибокі стосунки, замість того, щоб сильно розширювати мережу контактів. - Не приховувати думки. Обговорювати свої ідеї з кимось, кому ви довіряєте; перетворювати свої спостереження та думки на пропозиції – і висловлювати їх. За матеріалами The Hustle