[EN]   Абу Алі Ібн Сіна народився в селищі поблизу Бухари – тоді політичного центру імперії Саманідів. Його батько був послідовником ісмаїлізму, релігійно-філософського вчення, яке заперечувало деякі із основних догм ортодоксального ісламу. Слухаючи розмови дорослих про «душу й розум», хлопчик змалку долучався до філософії. В десять років він володів арабською мовою та знав напам'ять Коран. Потім опанував основи логіки й геометрії та приступив до самостійного вивчення фізики й метафізики. З юних років Ібн Сіна зацікавився мистецтвом полеміки і вже в шкільні роки вважав себе «найкращим у постановці запитань». Розповідаючи про свій досвід пізнання, мислитель пише, що не спав повністю ані однієї ночі, а вдень не займався нічим іншим, крім науки та математики. Цікаво, що Абу Алі нічого не приймав на віру та всі докази перевіряв сам. Також юнак почав освоювати медицину. «Медицина – не з важких наук, тому за короткий час я настільки оволодів нею, що навіть найкращі мужі медицини почали в мене вчитися. Тоді мені було шістнадцять років. Я став відвідувати хворих, і через досвід мені відкрилися способи лікування, котрі ніде не було описано», - писав він. Коли слава 17-річного цілителя дійшла до правителя Бухари, який страждав від недуги, котру не в силах були вилікувати придворні лікарі, він викликав хлопця до себе. Зціливши правителя, Абу Алі отримав у якості винагороди доступ до емірської бібліотеки, що складалася з багатьох кімнат, наповнених сундуками з книгами. «Я познайомився зі списком книг попередників і попросив ті, які були потрібні. Там були томи, назв яких багато людей ніколи не чули, і сам я не бачив їх ані раніше, ані після того. Я прочитав ці книги, засвоїв все корисне, що було в них, і пізнав ступінь вченості кожного автора», - розповідав Ібн Сіна. Якщо що й далося юнакові важко – так це «Метафізика» Аристотеля. «Я перечитав її сорок разів та вивчив напам'ять, але так й не зрозумів ані її змісту, ані мети. В розпачі я сказав собі –-  це книга, до розуміння якої немає шляху», - скаржився він.    

 

Рай для філософів Авіценна бачив у пізнанні істини, пекло – в невігластві

    Випадково на базарі Абу Алі натрапив на працю великого філософа Абу Насра аль-Фарабі, присвячену трактуванню Аристотеля. «Повернувшись додому, я негайно взявся за читання, і переді мною разом розкрилася ціль цієї книги», – читаємо в життєписі мислителя. Згодом Ібн Сіна назвав аль-Фарабі своїм другим учителем після Аристотеля. Коли мислителю сповнилось 21, він покинув Бухару – розпочалися роки мандрів, під час йому довелося пізнати і гучну славу, і гоніння. Не один раз він, опиняючись при дворах правителів у якості лікаря та радника, ставав жертвою придворних інтриг. Вилікувавши правителя Хамадана, Ібн Сіна отримав у винагороду посаду візира. Опинившись у новій ролі, написав для еміра рекомендації щодо вдосконалення системи держуправління, які дуже сильно не сподобались оточенню. Придворні заарештували Авіценну, розграбували його будинок та зажадали від правителя страти вченого. Проте емір дав своєму цілителю змогу втекти, а коли стався новий напад хвороби, повернув філософа до двору й запропонував знов зайняти міністерську посаду, а також написати книгу з коментарями до праць Аристотеля. На що Ібн Сіна відповів: «Якщо тебе влаштує, аби я написав книгу, де виклав би те, що вважаю істинним, не входячи в дискусії з тими, хто дотримується відмінної від моєї точки зору, та не обтяжуючи себе їхнім спростуванням, я це зроблю.» Заручившись згодою правителя, мислитель приступив до написання своєї головної 18-томної філософської праці, яку назвав «Книгою зцілення». А потім знов – зміна правителів, немилість, ув'язнення, втеча... Останні дванадцять років свого життя Авіценна провів в Ісфахані – місті, що дало притулок багатьом філософам, літераторам, знавцям права, лікарям (там знаходилася широко відома в Ірані лікарня). В ісфаханський період вчений написав, напевно, найвідомішу в історії медицини працю – «Канон лікарської науки», яка до XVII століття залишалась основним керівництвом для лікарів Європи та Сходу. Серед напрацювань Авіценни у сфері медицини – роль сітківки ока в зоровому процесі, роль головного мозку як нервового центру, вплив метеоумов на здоров'я людини, вчення про невидимих переносників хвороб. Він, зокрема, писав, що: «Основне в мистецтві збереження здоров'я – це збалансування необхідних чинників, якими є: 1) врівноваженість натури, 2) вибір їжі, 3) очищення від надлишків, 4) збереження будови тіла, 5) поліпшення того, що вдихається через ніс, 6) пристосування одягу, 7) врівноваженість фізичного й душевного руху.»    

 

Щастя, яке саме прийшло до тебе, приносить прокляття, коли йде

    Крім того, мислитель багато часу приділяв астрономії, винайшов небачені доти астрономічні інструменти, ініціював будівництво обсерваторії, займався проблемами логіки, математики, фізики, музики, писав віршовані твори. За свідченнями учнів, Ібн Сіна демонстрував неймовірну працездатність та вражаючу пам'ять – міг писати й диктувати цілі трактати, не звертаючись за довідками до книг. Супроводжуючи еміра в поході до Хамадану, Ібн Сіна відчув наближення кінця. «Вилікуй себе, вчителю», – благали його учні, що знаходились поруч. «Тепер лікувати марно – все», – відповів мислитель. Зі слів учнів, помираючи, Авіценна сказав: «Ми відходимо у повній свідомості й з собою забираємо лише одне: усвідомлення того, що ми так нічого і не взнали.» Авіценні приписується більше ніж 400 творів, написаних арабською мовою, та біля 20 – на фарсі. У своїх філософських працях Ібн Сіна, зокрема, викладає вчення про матерію й форму, рух, час і простір, скінченність та нескінченність. Ось деякі моменти його філософії.   Творення і буття За Ібн Сіною, Бог здійснює тільки акт творення – далі світ розвивається самостійно, без будь-якої божественної участі – як система, замкнута у часі та просторі. Бог породжує первинний розум, від якого по низхідній виходять уми нижчого порядку, в результаті чого утворюються нижчі рівні буття. Але, на відміну від неоплатоніків, Ібн Сіна представляє матерію не як кінцевий результат сходження Абсолюту (Бога) і не як тінь ідеального божественного світу, а як необхідний елемент будь-якого можливого буття. «Матерія завжди передує існуванню самої можливої речі. Все, що почало існувати після того, як не існувало в часі, має матерію, в котрій і втілюється сама можливість існування», - писав він.   Душа Мислитель писав про безсмертя людської душі, разом з тим доводячи неможливість фізичного воскресіння з мертвих та спростовуючи вчення про переселення душ. Душа зберігає своє буття незалежно від тіла, а вищий її сенс полягає в процесі невпинного пізнання. Рай для філософів Авіценна бачив у пізнанні істини, пекло – в невігластві. Аналогом «потойбічного» життя душі він вважав сон, коли розумова сила отримує самостійне життя, незалежне від зовнішніх почуттів. Згідно Ібн Сіни, за своєю сутністю містичні прозріння або пізнання «сокровенного світу» – це ті ж сновидіння, але наяву. А в цілому пророцтво є предметом практичного розуму.    

 

Душею Всесвіту є істина

    Рух Ібн Сіна сформулював ідею закону інерції, якій пізніше обґрунтував Галілей. «Тілу властиво тяжіння, яке рухає ним і за допомогою котрого воно відчуває перешкоди, - писав Авіценна. - Тіло ніколи не може бути зупинено у своєму русі перешкодою, якщо тільки тяжіння  в ньому не послабшає… Чим сильніше природне тяжіння, тим важче тілу сприйняти тяжіння примусове.» Ще однією принципово новою ідеєю, сформульованою Ібн Сіною, був доказ залежності швидкості руху від спротиву інших тіл та питомої ваги самого тіла.   Час Ібн Сіна розвинув аристотелеве розуміння часу як кількості руху. «Якщо немає руху й зміни, – то не може бути і часу, бо якщо немає передування й наслідування, то не може бути і часу», - казав він. Аналогічну ідею в XVII столітті обґрунтував Лейбніц.   Інтуїція Розвиваючи теорію пізнання, Ібн Сіна проаналізував один із її найскладніших моментів - питання про інтуїцію. У сформульованому їм понятті «інтуїції» підкреслюється швидкість знаходження нового знання та його «недослідний характер». «Інтуїція – це непогрішна вища людська пізнавальна здатність швидко знаходити середній термін силогізму, минаючи всяке вивчення та дослідження», - писав мислитель.   Деякі цитати Авіценни: Душею Всесвіту є істина. Небагато вина – ліки; багато – смертельна отрута. Сліпий не бачить сонця, навіть дивлячись на небо. Так і для невігласа сенс істини ховається за сімома замками. Немає безнадійно хворих. Є тільки безнадійні лікарі. Неробство й ледарство не лише породжують невігластво, але водночас є причиною хвороби. Щастя, яке саме прийшло до тебе, приносить прокляття, коли йде. Якщо я не прокладу стежки до сердець людей, вони не спілкуватимуться зі мною, хоча не будуть ані за, ані проти мене. Якщо мій друг приятелює з моїм ворогом, мені не слід більше знатися з ним. Стережись цукру, змішаного з отрутою, бережись мухи, що сиділа на дохлій змії.