[EN] Вигорання й антипродуктивність Медики визначають вигорання як стан фізичного та емоційного виснаження, який викликаний робочим стресом. Існує чимало теорій щодо того, що призводить до вигорання, але найбільш поширеними причинами вважають наступні: - Відсутність соціальної підтримки на роботі (особливо для віддалених працівників). - Екстремальна активність, намагання встигнути все й одночасно. - Незрозумілі або нечітко визначені очікування щодо результатів. - Дисбаланс між роботою та життям поза нею. Опитування Gallup показало, що 76% працівників стикалися з вигоранням. Такі люди на 63% частіше беруть лікарняний, на 23% частіше відвідують лікарню та у 2,6 рази частіше за інших шукають нову роботу. Проблема в тому, що керівники працівників, які перебувають на межі вигорання, рідко звертають на це увагу. Людина бере на себе багато обов’язків, майже ніколи не відмовляється від нових завдань і досить довго може бути дуже продуктивною. Проте з часом, якщо нічого не зміниться, її продуктивність ризикує перетворитися на антипродуктивність: працівник почне робити помилки. А команді доведеться витрачати час на їх виправлення. Ситуація погіршується, якщо людина працює дистанційно – адже колеги не можуть оцінити рівень її стресу. Пріоритети чи пріоритет? Дуже часто люди, які перебувають на межі вигорання, вважають важливими усі або більшість своїх завдань. Але сама ідея про декілька пріоритетів є ілюзією. Дві речі можуть бути важливими, але вони обидві не можуть бути найважливішими.  

Одним зі складників боротьби з вигоранням є зосередженість на завданнях, які дарують відчуття досягнення

  Коли люди кажуть, що мають декілька пріоритетів, то насправді це означає, що їм важко визначити пріоритет. Вони не хочуть приймати складні, потенційно незручні рішення щодо того, що повинно мати перевагу над усім іншим. Це перше, що варто усвідомити, щоб зупинити вигорання, доки воно не завдало значної шкоди. Також має сенс подивитися на речі, якими ви «жонглюєте» щодня, і поміркувати над такими запитаннями: - Чи це завдання досі важливе, чи ситуація вже змінилася? Чимало проєктів та справ втрачають свою вагу з  плином часу. - Чи справді я єдина людина, яка може це зробити? Ми нерідко вважаємо, що зробити щось самостійно простіше, аніж навчити когось іншого. Але інколи варто ризикнути – і колеги вас здивують. - Чи дійсно це зараз є найголовнішим? Чи, може, я використовую це завдання, щоб уникнути якоїсь іншої роботи? - Якби це завдання було єдиним, яке я сьогодні виконав, чи був би я задоволений результатами цього дня? Одним зі складників боротьби з вигоранням є зосередженість на роботі, яка дарує відчуття досягнення. Кількість та якість Сама лише пріоритезація й мінімізація кількості завдань не допоможе позбутися вигорання. Людина, яка звикла перевантажувати себе роботою, знайде спосіб заповнити нею весь свій час. Тому для профілактики вигорання потрібно обмежити час, відведений на роботу. Деякі організації експериментували з цією ідеєю й отримали цікаві результати: - Новозеландська компанія Perpetual Guardian випробувала 4-денний робочий тиждень і виявила, що це підвищило продуктивність, креативність та задоволеність працівників. - У 2019 році корпорація Microsoft закривала свої офіси у Японії щоп’ятниці, і продаж на одного працівника зріс на 39% у порівнянні з попереднім роком.  

Ідея про декілька пріоритетів є ілюзією. Дві речі можуть бути важливими, але вони обидві не можуть бути найважливішими

  - 23-місячне дослідження, проведене у Швеції, показало, що медсестри, які працювали 6 годин на день, демонстрували вищий рівень продуктивності та рідше були відсутні у порівнянні з тими, хто мав довший робочий день. Таким чином, працювати багато – зовсім не означає бути продуктивним. Набагато важливіше – забезпечити собі здатність підтримувати високий рівень продуктивності упродовж тривалого часу. А для цього потрібен здоровий баланс між роботою за життям поза нею. Режими вирішення проблем Наш мозок має два режими мислення: сфокусований і дифузний. У сфокусованому, який є для нас найбільш звичним, ми повністю приділяємо увагу проблемі й намагаємося вирішити її. Це може дати гарний результат, особливо, коли питання нам знайоме. Проте саме у дифузному режимі відбувається «магія» вирішення проблем. Ми дозволяємо розуму блукати та пов’язувати між собою різні ідеї. Зрештою, так можна знайти дуже цікаві рішення – які були б недосяжними у сфокусованому режимі. Але для того щоб увійти в дифузний режим, потрібно вийти з моделі «білки у колесі» та відволіктися, дати собі відпочинок, дозволити мозку блукати. Тим, хто звик працювати з ранку до ночі, це може здатися марним витрачанням часу, але у довгостроковій перспективі такий крок підвищить креативність, продуктивність та допоможе попередити вигорання. За матеріалами The Hustle