Від звичайних валют до криптовалют

Фіатні валюти — це звичайні валюти, якими ми користуємося. І робимо це, фактично, не з власної волі, а тому що це прописано у законодавстві. Скажімо, у Конституції зазначено: національною валютою України є гривня. Водночас не існує країни, яка б примушувала нас користуватися криптовалютами, тому ми робимо це за власним бажанням. Це найголовніше, що відрізняє їх від фіатних валют.

Децентралізовані фінанси десь уже з минулого року перестали були розвагою для «гіків», а перетворилися на мейнстрім. Ними цікавляться науковці та практики, про них пишуть журнали на зразок The Economist. У проєкти, пов’язані із децентралізованими фінансами, зараз залучено $140 млрд (а на піку було понад $300 млрд!). Рік тому ця сума становила лише $1 млрд.

Ще один факт, який впливає на сферу фінансів, — це збільшення грошей в обігу. Цей показник невпинно зростає з 2008 року, і темпи доволі драматичні.

Базис блокчейну

Про блокчейн можна говорити у двох вимірах. Перший — це технологія досягнення консенсусу, а другий — це розподілена однорангова мережа.

Хеш — це код, що дозволяє зашифровати транзакцію. Коли ми змінюємо дані, то змінюється й хеш. Ми не можемо сказати, як саме змінилися дані, але можемо побачити, що змінився хеш.

Блокчейн — це послідовний набір блоків, у кожному з яких відображається попередній хеш та щойно намайнений. Якщо дані у якомусь блоку змінити, усе, що йде далі, буде скомпрометоване.

Блокчейн є розподіленим, а це означає, що захистом є не лише хеш, але й наявність копій блокчейну в інших учасників системи. Якщо хтось із них змінить певний блок, то система ухвалює рішення – чий блокчейн правильний (яка версія зустрічається частіше). Ноди, учасники мережі, обмінюються інформацією автоматично і постійно, тому вирахувати, який вузол подає неправильну інформацію, доволі легко. Якщо таке трапляється часто, то «вага» такого вузла зменшується.

Від біткоїну до ефіру

У 2008 році Сатоші Накамото сказав, що його мета — зробити так, аби дві сторони могли провести між собою транзакцію без залучення третьої. А через 5 років, у 2013-му, автор концепції Ethereum Віталік Бутерін оголосив, що потрібно створювати такі програмні мови, щоб формувати не транзакції, а контракти. І, зрештою, будувати системи, які люди ще не можуть собі уявити. Отже, від логіки транзакцій Бутерін перейшов до логіки формування екосистеми, де творити продукти може багато хто.

Так виникло поняття смарт-контракту, тобто програмного коду, який реалізується в блокчейні, аби автоматизувати виконання угод. Змінити заднім числом параметри смарт-контракту неможливо.

Існують два поширені поняття — монети (коїни) та токени. Перші — це цифрові активи, властиві певному блокчейну та визначені його протоколом (наприклад, Ethereum, Bitcoin). А токени — це цифрові активи, визначені проєктом або смарт-контрактом, що побудовані на певному блокчейні.

Ми не можемо створити додатковий Ethereum (ETH) у межах його екосистеми, «надрукувати» його. Але можемо випустити стільки токенів, скільки потрібно.

Сам ETH використовується для оплати транзакцій у мережі. У кожної транзакції є два параметри: gas limit та gas price. Ethereum для зручності поділили на 1 млн «копійок», що називаються Gwei.

Якщо транзакція маленька (передати 1 ETH з одного гаманця до іншого), то даних у ній буде небагато. Отже, gas limit буде невисокий. А якщо транзакція складна (наприклад, обміняти 1 ETH на 1000 токенів USDT через смарт-контракт на децентралізованій біржі й ще з якимись додатковими умовами), то gas limit буде великий. Щоб записати таку транзакцію, знадобиться багато байтів.

Якщо уявити, що «бензин» (gas) у дефіциті, то люди почнуть пропонувати за нього більше. І отримає «бензин» той, хто заплатить найбільше. Так само відбувається і з блокчейном: за кожен блок проходить аукціон. Хто більше заплатить, транзакція того й стане наступною.

Коли людина хоче зробити продаж ETH, смарт-контракт має прийняти ETH з параметрами: сума, курс та термін дії. Наприклад, продавець хоче віддати 1 ETH за 3000 USDT. Смарт-контракти завжди працюють у логіці «якщо-то» («якщо отримано понад 3000 USDT, то відправити 1 ETH покупцю»), і усі ці умови записані до блокчейну. Отже, «кинути» покупця чи продавця неможливо.

Фактично смарт-контракт також є посередником у транзакції. Але його роль значно менша, ніж у випадку традиційного банку.

Біржі, через які відбуваються транзакції, бувають централізовані (діють під наглядом державних органів та працюють і з фіатними валютами, і з криптовалютами) та децентралізовані (мають справу лише з криптовалютами і поки не регулюються державами). У першому випадку «метчінг» покупки й продажу відбувається на серверах біржі, тому є швидшим. А на децентралізованих біржах усе реалізується через смарт-контракти.

Ще одне важливе поняття у децентралізованих фінансах — це стейблкоїн, тобто токен, що має стабільний курс відносно певної фіатної валюти чи іншого активу (наприклад, золота). Він також може бути централізованим (випускається певним емітентом) або алгоритмічним (на основі смарт-контракту).

Децентралізовані фінанси

DeFi — це екосистема фінансових децентралізованих застосунків (Dapp), тобто фактично наборів смарт-контрактів з інтерфейсами, що дозволяють підписувати транзакції та проводити їх через блокчейн. Стратегічне керування виконують засновники або спільноти, що голосують за певні питання. Основні принципи DeFi — це відкритий код, прозорість та доступність для кожного.

Капіталізація ринку DeFi станом на 1 квітня 2022 року становила $57 млрд, дещо знизившись під впливом ринкової тривоги та невизначеності щодо подальшої політики ФРС США.

Види активів: від золота до NFT

Взагалі усі активи можна розділити на чотири категорії за двома критеріями: намацальність/ненамацальність та замінність/незамінність. Наприклад, золото — це замінний і намацальний актив, мистецький твір — незамінний, але теж намацальний. Токени є ненамацальними, але замінними, а NFT — незамінними та ненамацальними. NFT — це цифровий актив, що є унікальним та нероздільним, а запис про нього зберігається у блокчейні.

NFT — ці подекуди смішні картинки з сумнівною цінністю – стали пропуском до світу людей, які вірять у криптовалюти та блокчейн. Але насправді NFT — це не лише про емоційне, але й про раціональне, скажімо, вони вже використовуються у програмах лояльності, фінансових інструментах та є інтелектуальною власністю.

NFT можуть бути не тільки віртуальними, але й фізичними (гарний приклад — марка з «русскім воєнним кораблем»).

Інвестиційні стратегії

Будь-яка стратегія складається з інвестиційних гіпотез. Наприклад, що криптовалюта знеціниться, або ціна зменшиться, або збільшиться. Відповідно, на цих гіпотезах базуватимуться ваші рішення. Яка у цьому роль DeFi? Деценралізовані фінанси роблять стратегії, доступні раніше лише біржам, можливими для будь-якого користувача.

На питання про те, у які криптовалюти інвестувати, я завжди відповідаю: інвестуйте у себе. Читайте, навчайтеся, ставайте частиною спільноти — і тоді самі зможете зрозуміти, у яку валюту варто вкладатися. І, звичайно, не варто забувати про співвідношення ризиків і доходності.