Минулого тижня група Presidents’ MBA-24 опрацьовувала тему «Кластери та інструменти економічного розвитку» з Віктором Галасюком, економістом та президентом Української асоціації Римського клубу. Навіщо ця тема потрібна (ба більше — вкрай необхідна) управлінцям та власникам бізнесів? Тому що саме кластери домінують на економічній мапі сучасного світу.
Пан Віктор навів групі визначення, яке дає Майкл Портер: кластер — це критична маса незвичного конкурентного успіху в певній сфері, зосереджена в одному місці. Цікаво те, що знайти кластери можна практично в кожній країні, особливо — у розвинених державах.
Скажімо, прикладом кластеру можна вважати Кремнієву долину, площа якої становить лише 121 км2, водночас ВВП — понад $410 млрд! У Німеччині виробляється понад 3 млн пасажирських транспортних засобів, генеруючи 24% загального доходу країни від промисловості. А в Нідерландах 45,6 млрд євро (або 6,2%) доданої цінності генерується одним портом — портом Роттердама.
Учасники РМВА-24 разом із викладачем досліджували переваги, які кластер надає компаніям, що до нього входять. Зокрема, Майкл Портер стверджує, що кластер дозволяє кожному своєму члену діяти таким чином, наче він володіє більшим масштабом або об’єднує свої сили з іншими бізнесами, не приносячи гнучкість у жертву. Також кластери спрощують взаємодію приватного та публічного секторів, яка історично не є найлегшим завданням.
Чи можна створювати і розвивати кластери? Відповідь на це запитання радше ствердна. Про це каже й економіст та професор Гарвардського університету Елвін Рот. За його словами, хоча економічне середовище й еволюціонує, але водночас піддається проєктуванню. «Підприємці та менеджери, законодавці та регулятори, адвокати та судді — усі виявляються задіяними в проєктування економічних інституцій», — стверджує він.
Майкл Портер вважає, що країнам потрібно розвивати усі наявні кластери — саме це має лежати в основі їхньої кластерної політики. Пан Віктор згоден із відомим економістом, але наголошує: «Щоб не розпорошувати зусилля марно, потрібно мати стратегію. А стратегія — це завжди вибір. Якщо у нас немає пріоритетів, то це означає, що у нас немає стратегії».
