Подія була організована спільно з кафедрою літературознавства ім. Володимира Моренця НаУКМА, а модератором виступив завідувач кафедри Роман Веретельник. 

Пан Девід розповів про свою мотивацію бути зараз в Україні: «Якщо я можу бути десь корисним – я хочу там бути». І згадав, як починав свій шлях у ролі військового журналіста: «У 1991 я жив у Берліні й думав написати книжку про імміграцію з країн третього світу до Німеччини. Тоді якраз “запалала” Боснія, і я поїхав написати одну статтю. А залишився на три роки. Я був у Сараєво під час облоги й прожив там десь 1,5 роки. Після цього я писав про багато місць, де відбувалися війни та гуманітарні катастрофи. Зараз мені 71 рік і я думав, що вже писатиму скоріше "з голови". Проте не так сталося.

У більшості воєн, які я спостерігав, складно вирішити, на чиєму боці справедливість – натомість є лише різні відтінки сірого. І все, що ти можеш, це співчувати жертвам. Лише у Боснії, на мою думку, були очевидно справедлива та несправедливі сторони. Я не думав, що колись побачу це знову, але саме це відбувається в Україні. Тому у своєму поважному віці я приїхав сюди».

Гість розповів, що його батьки були письменниками, тому писати – це сімейна справа. З досвіду, отриманого в Україні, теж народиться книжка. «Якщо вона буде хорошою – я її опублікую», – каже пан Девід. 

Учасники події могли поставити запитання спікеру про його письменницький шлях та думки щодо поточної ситуації в Україні, і він радо на них відповів. А ще він жартував: «Якщо ви живете доволі довго та є письменником, то рано чи пізно напишете погану книжку. Ви можете цього не усвідомити одразу, але повірте мені – це станеться». 

Ми дякуємо пану Девіду за візит до kmbs та сподіваємося побачитися ще не раз!

Фото: Галина Заболотна