30 знакових книжок нашої Незалежності: читачі й експерти вшанували «Літопис» Самійла Величка

Мерч Стипендія

Головна

Новини

30 знакових книжок нашої Незалежності: читачі й експерти вшанували «Літопис» Самійла Величка

27.10.2021

30 знакових книжок нашої Незалежності: читачі й експерти вшанували «Літопис» Самійла Величка

Серед тридцяти знакових книжок Незалежності є одна, що має особливе значення для Києво-Могилянської Бізнес-школи. Двадцять четверте місце посів «Літопис» Самійла Величка, козацька хроніка кінця XVII — початку XVIII століття.

27 жовтня оголосили список «30 знакових книжок нашої Незалежності». Цей проєкт відбувся з ініціативи Міністерства культури та інформаційної політики і провадив його Український інститут книги. Спільними зусиллями експертних і спроможних читачів визначили тридцять книжок, які впливали на формування нашої ідентичності. Ішлося насамперед про цінності, що ми їх поділяємо і що їх репрезентують ті книжки. Наприкінці літа Інститут книги оприлюднив список зі ста гасел, який уклали і опрацювали експерти. Від середини вересня протягом місяця на сайті Інституту книги можна було голосувати за своїх фаворитів зі списку. На основі загального голосування нині сформували список «30 знакових книжок нашої Незалежності».

2020 року «Літопис», якому якраз виповнилося триста років, а його автору триста п'ятдесят, перевидали. І видали нарешті в тому вигляді, в якому його писав автор. Вийшла красивезна книжка на 1016 сторінок, оформлених під стародрук (видавництво «Кліо» доклало до видання чималих зусиль).

Робота над виданням почалася 2012 року. Знана історикиня Тетяна Таїрова-Яковлєва (вона працює в Санкт-Петербурзі в Центрі з вивчення історії України) віднайшла в «запасниках» рукопис Величка. Вона звернулася до Інституту історії НАНУ, щоби видати разом «Літопис». Домовилися, що буде дві робочі групи — одна в Росії, яку очолить Таїрова-Яковлєва, друга в Україні на чолі з Генадієм Боряком.

Ясно, що видання такого масштабного історичного документу є справою вкрай складною. І дорогою. На певному етапі роботи дослідниця звернулася по допомогу до меценатів, випускників Києво-Могилянської Бізнес-школи. У сукупності для видання «Літопису» зібрали близько мільйона гривень. Книжка з'явилася і її презентували у Батурині.

Самійло Величко — канцелярист Війська Запорозького за часів гетьмана Івана Мазепи. Був козацького походження, до початку служби очевидно здобув освіту, найвірогідніше — в Київській академії. Для служби в військовій канцелярії треба була саме ця освіта. Канцеляристи в ті часи набиралися з дітей значного козацтва, не отримували за роботу платні і були тими, кого прийнято називати державними кадрами.

На відміну від інших наших козацьких літописів у книги Самійла Величко є лише одна копія. Кажуть, що так сталося через монструозний обсяг «Літопису», позаяк не кожен візьметься переписувати понад тисячу сторінок. Зате зберігся оригінальний рукопис Величка.

Довгий час рукопис зберігався в бібліотеці Кочубеїв, потім опинився в книгозбиральні відомого бібліофіла Григорія Палетика (тут і зробили київську копію «Літопису»). Онук Палетика рукопис продав і зрештою той потрапив до російського історика Михайла Погодіна. Погодін прекрасно розумів, з яким текстом має справу, і повідомим про літопис Михайла Максимовича і Осипа Бодянського, українських істориків. Але при тому призначив за рукопис таку ціну, що жоден із них її не стягнув. За ініціативи Погодіна рукопис видали в 1840-х роках, і ця спотворена і страшенно цензурована версія «Літопису” Величка тільки і була нам доступною до видання 2020 року. Оригінал рукопису і понині залишається в Санкт-Петербурзі.

Фактичний наклад «Літопису» становить тисячу примірників. Здавалося, це видання може привітати лише тісне коло «своїх людей». Потрапляння «Літопису» до списку «30 знакових книжок нашої Незалежності» не лише за версією експертів, а й широкого читацького загалу доводить: не таке аж тісне те коло, здатне достойно оцінити цю непересічну книгу.

Вітаємо всіх причетних!