Про неоднозначну і суперечливу постать полковника зібралися поговорити в стінах kmbs історики Павло Гай-Нижник та Сергій Громенко. Модерував зустріч журналіст Дмитро Шурхало. Тема викликала жвавий інтерес, тож послухати дискусію фахівців прийшло чимало гостей.

Як відомо, 22 квітня 1918 року в ході Кримської операції під проводом полковника Петра Болбочана армія УНР форсувала Сиваш і звільнила від більшовиків Джанкой, першу вузлову станцію в Криму. Завдяки цьому українська армія отримала можливість для розгортання подальшого наступу та раніше за німців дісталася Сімферополя. Перемоги було досягнуто з мінімальними втратами. І це однозначно здобуток Петра Болбочана, про який варто памятати, вважає Сергій Громенко. Він же є й автором книжки «Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 року».

Втім, потім у біографії Болбочана була і участь у антигетьманьскому повстанні, і втрата Лівобережжя, і армійська отаманщина, і сварки з Петлюрою. Все це, на думку Дмитра Шурхала, є свідченнями непослідовності і політичної незрілості, які зрештою призвели до арешту і страти свої ми ж.

Павло Гай-Нижник закликав, насамперед, підходити до постаті Петра Болбочана виважено, без упереджень, не навішувати ярликів ані героя, ані зрадника і послуговуватися історичним мисленням.

Адже доля Петра Болбочана загалом видається трагічною, обумовленою безліччю суперечливостей подій сторічної давнини.

Петро Болбочан: на терезах української історії