Про природу та дизайн
Якось я почула думку одного митця: «Головне зараз – поєднувати природу та дизайн». Природа для мене – це про справжність: енергії, створення, особистості керівника, справжність ставлення до систем, якими управляєш. А дизайн – про те, як досягати мрії. Адже мрія – це основа. І вона має бути реалізована. А для цього потрібен дизайн її втілення. Зараз ми формуємо вже шостий набір програми «Школа стратегічного архітектора». На мою думку, її особливість полягає у поєднанні двох компонентів: справжності й дизайну.
Справжність виникає завдяки унікальному складу учасників. Ми дуже довго їх шукаємо, відбираємо таким чином, щоб досягти мультиплікативного ефекту для групи. Це мають бути лідери, які не тільки багато зробили для систем, якими керують, але й прагнуть зробити ще більше. Учасники «Школи стратегічного архітектора» – керівники, потужні особистості з державного й приватного секторів, представники неурядових організацій. Це люди, які вже беруть або готові брати на себе відповідальність за великі компанії, міста, кластери, екосистеми, країну в цілому.
Бажання створювати – те, що відрізняє наших учасників. А ще – відкритість до нового. І, звичайно, ми дивимося на цінності, персональні та ті, які ці лідери закладають у свої системи. Це головний критерій, за яким ми ухвалюємо рішення щодо кожного потенційного учасника.
Наше завдання – зібрати групу особистостей зовсім не схожих, на перший погляд, між собою. Вони можуть мати протилежні погляди, різний досвід та рівень амбіцій. На співбесідах керівники компаній часто кажуть, що не хочуть нічому вчитися у представників влади. Це відображає величезну прірву між бізнес-спільнотою та державними інституціями, яка є у нашому суспільстві. Проте на програмі стається диво – учасники відкривають для себе інші світі: бізнес нарешті бачить, наскільки потужними можуть бути державні керівники, або завдяки знайомству з військовими розуміє, яким може бути лідерство у різних системах.
Державні та соціальні системи в усьому світі стикаються зараз із проблемами дуже високого рівня складності. Настільки, що їх неможливо вирішити самостійно
Державні та соціальні системи в усьому світі стикаються зараз із проблемами дуже високого рівня складності. Настільки, що їх неможливо вирішити самостійно
Навіщо потрібна співпраця різних гравців?
Ми багато спілкуємося з урядами інших країн та українським, тому бачимо: державні та соціальні системи в усьому світі стикаються зараз із проблемами дуже високого рівня складності. Настільки, що їх неможливо вирішити самостійно. Тому спроможність знаходити партнерів, які нас посилять, – те, за рахунок чого можемо вигравати. У тому числі, як країна.
Але для цього ми повинні відкритися. Маємо шукати, хто з нами буде грати разом і посилювати наш результат. Маємо також розуміти інших гравців. Наприклад, держава має зрозуміти, що таке бізнес, не ставитися до нього як до молодшого брата, не вказувати йому, що робити. Бізнес в Україні вже дуже зрілий, а війна зробила його ще сильнішим.
Навіть тим секторам, які були раніше закриті, тепер потрібно відкриватися до співпраці. Наприклад, гравцям зі сфери безпеки й оборони. Їм потрібно шукати нові рішення спільно з партнерами, які зможуть посилити складні системи, що швидко змінюються. Безпека більше не є відповідальністю суто міністерства оборони або інших подібних структур. Учасники програми-військові бачать, наскільки креативні рішення створюють представники бізнесу, скільки державних управлінців з інших напрямків розвивають свої системи. І це допомагає їм також відкриватися й генерувати рішення з абсолютно іншим рівнем дизайну.
Громадські організації, які також беруть участь у програмі, – це приховані активи країни. Вони здатні швидко помножити спроможності державної і соціальної систем. Проте ані соціальні системи, ані бізнес не усвідомлюють можливості громадських організацій. Наприклад, в Україні існує потужна міжнародна громадська організація, яка переймається здоровим способом життя. При цьому жоден агробізнес про неї не знає. А міг би співпрацювати з нею, замість вкладати великі гроші у промоцію здорового способу життя.
Для співпраці з гравцями, які на вас не схожі, необхідна готовність розуміти інакший спосіб мислення. Наприклад, у громадських організацій зовсім інша швидкість ухвалення рішень і риторика постановки завдань.
Управлінцю потрібно вміти моделювати майбутній бажаний стан своєї системи та балансувати її. Інакше він може стикнутися з тим, що спроби змінити організацію відкидатимуть її назад
Управлінцю потрібно вміти моделювати майбутній бажаний стан своєї системи та балансувати її. Інакше він може стикнутися з тим, що спроби змінити організацію відкидатимуть її назад
Про системне мислення
Сьогодні мислити в термінах систем – необхідна компетенція для управлінця. Системи оточують нас, ми є частинами різних систем. Океан, місто, родина, компанія, система освіти – усе це приклади систем. Управлінцю важливо розуміти не тільки те, з яких елементів складаються системи, але й – це набагато важливіше! – які зв’язки між ними.
Керівнику потрібно вміти моделювати майбутній бажаний стан своєї системи та вміти її балансувати. Інакше він може стикнутися з тим, що спроби змінити організацію відкидатимуть її назад, у набагато гірший стан.
Існують певні природні закони функціонування систем, які потрібно знати. Тоді управлінець розумітиме, що якщо виникла проблема, то, скоріше за все, це не вина однієї людини (наприклад, продавця, який не забезпечив виконання цільового показника). І не буде керувати вручну, виснажуючи себе та команду, адже ручне управління не дозволяє розвивати людей.
Як змінювати складні системи
Масштабна відповідальність має супроводжуватися надзвичайною енергією, надзвичайним драйвом. Інакше неможливо ані вирішувати складні завдання, ані змінюватися самому.
Також необхідна персональна сила лідера та його особиста віра у те, що він зможе привести свою систему до бажаного майбутнього стану, зможе змінити її. А це потягне за собою зміни інших соціальних систем, бо всі вони між собою пов’язані.
Усі соціальні системи мають вкладену природу. Якщо ти складаєш стратегію свого міністерства, не розуміючи, як вона вписується у стратегію більшої системи, а та – у стратегію країни, то це мертва історія. Вона ніколи не реалізується, якщо не пов’язана з ширшими системами.
Сьогодні управлінець вже не може мислити границями тільки своєї компанії чи компаній-партнерів. Потрібно включати до своєї системи інших гравців
Сьогодні управлінець вже не може мислити границями тільки своєї компанії чи компаній-партнерів. Потрібно включати до своєї системи інших гравців
Крім того, будь-яка соціальна система – це частина міжнародної соціальної системи. Тому у масштабах країни нам потрібно розуміти, як вона влаштована, які гравці там є, які між ними відносини, хто формує зв’язки та визначає правила гри, а хто їх виконує, де ми на цьому ландшафті.
Про відкриті системи
Наведене вище важливо не тільки для державних інституцій, але й для бізнесу. Бо сьогодні управлінець вже не може мислити границями тільки своєї компанії чи компаній-партнерів. Потрібно включати до своєї системи інших гравців. Бізнес зараз змінюється дуже швидко, тому спиратися лише на свої спроможності чи спроможності найближчих партнерів – це позаминуле сторіччя.
Натомість потрібно розуміти, частиною якої більшої соціальної системи ти є, і хто визначає правила гри у ній, які державні інституції. Якщо бізнесмен розуміє їх спосіб мислення, як приймаються рішення й формується культура, то він отримує спроможність йти назустріч і допомагати державі формувати такі правила гри, які сприятимуть розвитку компаній. Така зміна мислення дозволяє мультиплікувати результати бізнесу в десять, двадцять разів, збільшувати маржу, посилювати стійкість.
Про екосистеми
Для того щоб втілювати масштабні зміни, потрібна масштабна мрія. Вона повинна включати не тільки наш бізнес, нашу команду, але й партнерів. Вона має створювати цінність і забезпечувати розвиток партнерам у екосистемі, частиною якої ми є. Причому йдеться не про одного-двох партнерів, бо тоді це стратегічне партнерство, а про цілу екосистему. Цінність, яку ми створюємо, має бути потрібною екосистемі, тоді гравці посилюватимуть один одного.
В екосистемі ти не можеш сказати партнеру напряму, що йому робити. Ти не можеш ним управляти. Він має свої мрії, амбіції. Ти можеш управляти тільки через баланс інтересів.
Для того щоб втілювати масштабні зміни, потрібна масштабна мрія. Вона має створювати цінність і забезпечувати розвиток партнерам у екосистемі, частиною якої ми є
Для того щоб втілювати масштабні зміни, потрібна масштабна мрія. Вона має створювати цінність і забезпечувати розвиток партнерам у екосистемі, частиною якої ми є
Тому кожному гравцю потрібно розуміти, що він може створювати для свої партнерів. Хто вони? Які ролі грають? Що потрібно для успіху їхніх ролей? Чого їм не вистачає? Що я можу додати?
У створенні екосистем важлива емоційна сила, енергія. Якщо у вас це є – то партнер може «закохатися» в цю енергію й повірити, що ви здатні створити цінність для нього. Потрібна любов до спільного результату, до того, що ми створюємо, і як це робимо. А це можливо, тільки коли ти сам наповнений та гармонійний.
Про гуманітарні знання
Серед учасників кожного набору програми обов’язково є керівники гуманітарних організацій зі сфер мистецтва, релігії, культури. Це ті люди, які постійно створюють те, про що мріють, і підривають наш мозок.
Під час навчання ми проводимо зустрічі з релігійними, культурними діячами, працюємо з креативним мисленням, сучасним артом, театральними перформансами. Це надзвичайно збагачує кожного з учасників і дає можливість почати шукати відповіді на важливі запитання: хто я зараз? Про що я мрію? Чого хочу? Що мене робить щасливим? Як я можу наповнити себе, щоб потім віддавати? Які вимоги до себе ставлю?
Це по-справжньому змінює учасників. Наприклад, в одній групі були генерал та керівниця художнього музею, яка зі своєю командою рятувала культурну спадщину України під час Революції гідності. Для генерала це було відкриттям – що такі люди захищають Україну не менше, аніж Генштаб. Завдяки подібним інсайтам ти по-новому дивишся на свою роль та на ролі інших, і починаєш вибудовувати нову «планку» для самого себе.