Діагностика сучасності

Мережі є усюди: фінансові ринки, бази даних ДНК, штучний інтелект, терористичні мережі, наркотрафік… Зв’язки стають все швидшими й розумнішими, вони перетворюють наше життя так само, як поїзди й заводи зробили це за часів Ніцше. В результаті, ми живемо у світі, який є одночасно дуже цікавим і дуже тривожним.

Фінансова криза, здається, тягнеться нескінченно, незважаючи на зусилля кращих умів і центральних банків. Десятилітні війни з терористами призводять, схоже, лише до появи ще більшої кількості терористів. А є ще екологія, яка, можливо, вже не підлягає ремонту, нові пандемічні захворювання, що виникають щороку, нескінченні хвилі біженців і десятки революцій у різних країнах. Автор упевнений, що кожна з цих проблем має загальну причину – мережі. І щоб упоратися з викликами сучасності, необхідно розуміти роботу мереж.

Звички людини змінюються швидше, ніж її інстинкти. У нас вже є багато звичок нової епохи: постійне використання смартфона, електронної пошти, клавіатури, дезінфекція рук. Тепер нам потрібно розвивати інстинкти. Інакше ми не зможемо перебудувати політику, економіку, національну безпеку, освіту для роботи в нових умовах.

Вчені, які вивчають мережі, називають теперішні зміни “вибуховим просочуванням”: процес починається поступово, але коли система проходить певний поріг, у ній відбувається миттєве і серйозне зрушення. Воно супроводжується зміною властивостей системи.

Це схоже на зміну стану води при зниженні температури. Однієї миті воду ще можна пити, наступної – вона перетворилася на лід. Аналогічно: одного дня у вас є декілька підключених до мережі користувачів, а незабаром ви бачите мільярд людей, зареєстрованих на Facebook або YouTube. Нову властивість системи сформовано.

У світі мереж людина повинна переглянути свій спосіб мислення і бути постійно готовою до радикальних змін. У якості прикладу автор наводить зміну ставлення суспільства до вивчення іноземних мов. Він стверджує, що в майбутньому надійний доступ до якісного алгоритму перекладу буде більш важливим, аніж уміння говорити англійською (або будь-якою іншою мовою). Ті американські батьки, які зараз змушують своїх дітей вивчати китайську, чинять необачно.

 

Ми живемо у світі, який є одночасно дуже цікавим і дуже тривожним

Ми живемо у світі, який є одночасно дуже цікавим і дуже тривожним

Володіння будь-якою мовою в майбутньому буде рідкісною (і не обов’язково прибутковою) спеціальністю. На думку автора, краще навчити дітей тому, як написати програму, яка імітує штучний інтелект, або обговорювати з ними вчення Конфуція і Сократа, ніж змушувати їх визубрити – як замовити вечерю іншою мовою. В майбутньому машини подбають про це. У століття мереж сила – не у тих, хто розмовляє англійською, а в руках тих, хто контролює кращу систему перекладу.

Парадокси сучасної політики

Якщо проаналізувати деякі факти, то стане очевидним, що глобальна ситуація стрімко змінюється. Автор наводить такі приклади.

1. США майже щодня стикаються з неймовірною невідповідністю між широкими національними інтересами і традиційними політичними засобами. Найпотужніша нація в історії людства вже не може досягти навіть простих військових і дипломатичних цілей. Це видно навіть на прикладі Афганістану та Іраку.

2. Інститути, які в минулому мали важливе значення для світового порядку, зараз страждають від глобальної кризи довіри. Жоден важливий інститут, починаючи від Конгресу США і закінчуючи редакцією місцевої газети, не має стільки ж довіри, скільки десять років назад. Багато з них, здається, приречені стати жертвами логіки «примусового старіння», яка робить телефони, автомобілі й телевізори, куплені десять років тому, антикваріатом.

3. Незважаючи на те, що епоха мереж дозволяє людям у всьому світі бачити кризи й оцінювати серйозність проблем з надзвичайною точністю, державні лідери не можуть майже нічого зробити з цими проблемами. Глобальне потепління, економічна нерівність, зникнення біологічних видів, ядерні аварії, терористичні атаки – ми можемо побачити ці події у всіх деталях, причому часто – вже через декілька секунд після того, що сталося (або навіть у режимі реального часу). Витік нафти, аварія ядерного реактора, підйом і падіння фінансових ринків, хід далеких воєн, натовпи біженців – все це з’являється у нас на екранах. Але ми можемо тільки спостерігати за подіями. І це безсилля, ця роль простого глядача додатково підриває довіру людей до інститутів, які повинні були б вирішувати такі проблеми.

4. Багато нових викликів демонструють тривожну нелінійність. Малі сили створюють масові ефекти. Один радикально налаштований підліток, одне неправильне замовлення товару або декілька поганих рядків комп’ютерного коду може паралізувати всю систему. Зараз мережі впливають одна на одну, і кризи каскадуються в глобальному масштабі. Ніхто досконально не знає, як криза в одній сфері відіб’ється на інших. Швидкість розвитку мереж випереджає швидкість наших рішень. І це створює величезний тиск на представників вищих рівнів влади.

5. Незважаючи на те, що зміни глобального порядку значною мірою є результатом інновацій, породжених американськими інститутами та корпораціями, ситуація вже вислизає з-під контролю США. Всього два десятиліття тому Америка була єдиною наддержавою, світовим лідером у сфері фінансів, економіки й технологій – і це дозволяло їй повчати інші країни, писати правила для них, шукати союзників. Але сьогодні вже дуже складно сказати, хто союзник, а хто ворог. Глобальний порядок руйнується, питання тільки, з якою швидкістю.

 

Швидкість розвитку мереж зараз випереджає швидкість наших рішень

Швидкість розвитку мереж зараз випереджає швидкість наших рішень

6. Інколи здається, що сьогодні практично жодна країна не знає, куди рухається. Багато держав здатні регулювати свою діяльність на тактичному і операційному рівнях, але вони не мають чіткої стратегії.

Нова каста

Завдяки мережам і сучасним технологіям вже почала формуватися нова «каста», – запевняє автор. Уявіть собі, що у світі живе один мільйон людей, які можуть написати високорівневий об’єктно-орієнтований код. Сто тисяч з них можуть перетворити код на інноваційну структуру даних. Кілька тисяч могли б використовувати його, щоб побудувати великий центр обробки даних. Є ще десяток, хто знає, як дійсно влаштовані рішення Google або Intel. Це група людей, які можуть робити машини. Судячи з усього, вони і є елітою нової епохи.

За допомогою мереж і протоколів даних, якими вони управляють, ці люди зачіпають більше сфер нашого життя, ніж будь-яка інша еліта будь-коли. Те, що серед них багато мільярдерів, навряд чи має бути сюрпризом. Ця «каста» управляє мережами, від яких ми всі залежимо. Їхні комп’ютери управляють фінансовими ринками, які визначають поточну ціну сталі або акцій. Кожна мережева система має декілька вузлів, які мають великі знання і більшу владу, аніж інші. Вони є потужними не тільки тому, що пов’язані з безліччю інших, але й тому, що саме вони – розробники мережі.

Це все не означає, що всім дітям варто навчатися писати код з дитинства, або що кожен учень з високою оцінкою з математики неодмінно повинен стати програмістом. Думати так – означає мислити механістично. Нова «каста», за визначенням, буде невеликою.

Ми вже переконалися в тому, що крихітне число людей може мати колосальний вплив у світі інтернету. Прикладом може служити команда легендарного Xerox PARC, дослідницької лабораторії в Пало-Альто. Протягом 1970-х років вона подарувала світові одних з перших членів нової «касти» – Алана Кея і Джона Сілі Брауна. Ці архітектори систем створили фундаментальні речі, які до сих пір приносять трильйони доларів.

Серед їхніх винаходів – комп’ютерна миша, лазерний друк, графічний інтерфейс. PARC був, можливо, найбільш економічно значущою невеликою групою в історії людства. Значна частина нашого майбутнього буде залежати від зусиль цієї та подібних груп людей, що працюють у сфері інформаційних технологій, політики, медицини або будь-якій іншій, що має стосунок до мережі.

У будь-якій компанії є люди, які відчувають систему з більшою точністю, ніж більшість з нас. Це і є те саме «сьоме чуття». Таких людей можна порівняти з новою кастою мореплавців, яка з’явилася в епоху географічних відкриттів. Христофор Колумб, який працює на Іспанію, або Васко да Гама – на Португалію – в п’ятнадцятому столітті спиралися на ранні версії «венчурного капіталу». У цих людей був справжній голод до випробувань, вони володіли новими навичками, які хотіли протестувати – навігація, морська справа, побудова кораблів. Вони кидали виклик географічній невизначеності, погоді й удачі.

 

У світі мереж людина повинна переглянути свій спосіб мислення і бути постійно готовою до радикальних змін

У світі мереж людина повинна переглянути свій спосіб мислення і бути постійно готовою до радикальних змін

Якщо поспілкуватися з ким-небудь з нової «касти», то відразу стане зрозуміло, що у них інший погляд на світ, вони розуміють, що таке бути оточеними мережами. У них є інстинкт – такий само, як у мореплавців. Наприклад, командири ІДІЛ прекрасно знають, що відео зі стратою дванадцяти людей матиме більший вплив, ніж сильний флот, для створення якого потрібна величезна кількість ресурсів.

Представники нової «касти» є скрізь, де присутні мережі: у сфері фінансів, біотехнологій, в медицині, освіті тощо. До речі, більшість з них – самоуки. Вони з’являються з найдивовижніших місць, у них завжди свій особливий шлях. І освіта старого зразка буде найгіршим багажем для такої подорожі. Але це не означає, що вони неосвічені чи не володіють інформацією, коли справа доходить до розуміння того, що вони роблять. Вчений Ендрю Ин, піонер в галузі штучного інтелекту, каже: «При створенні систем машинного навчання прийняття правильних рішень є стратегічною майстерністю».

Кожен день ви прокидаєтеся, і ви – в абсолютно унікальній ситуації, в якій ніхто на планеті не був раніше. Колумб або Бісмарк теж так думали. Відчуття новизни і є відмінною рисою членів нової «касти». Це, безумовно, одне з найпотужніших людських переживань: дотик до того, що ніколи не існувало раніше: мережевих світів, машин, що мислять, і т.д..

Що далі?

Природа нашого століття не схожа на природу колишніх часів, вона кидає виклик тому, до чого ми звикли. Мао думав, що його епоха складалася з «війни та революції», Ден Сяопін відчував свою епоху, як епоху «миру та розвитку». А наше століття, на думку автора, буде складатися з «колапсів і створення». Колапс багатьох старих ідей та інститутів, на які ми покладалися раніше, неминучий. У той же час, невідворотне й створення нових інститутів, побудованих на інших принципах розподілу влади.

«Сьоме чуття» дає людям розуміння того, як працюють мережі. Також воно може з’єднуватися з відчуттям історії та філософії, що дає нам розуміння широкої картини того, що відбувається. Розподіл влади не є ознакою хаосу або непередбачуваності. Швидше за все, він символізує початок величезного творчого процесу.

Мережі мають ще одну важливу властивість – вони створюють можливості для змін. Коли немає єдиного центру влади, існує безліч точок впливу. Наприклад, країни можуть обмінюватися інтелектуальною власністю й вигравати від цього. Можливості для взаємодії виникають всюди, мережі всіх видів жадають взаємодії, тому що це робить їх більш ефективними. А ми, перебуваючи всередині мережі, можемо користуватися всіма перевагами радикального прискорення.

Повну версію рецензії можна прочитати на сайті Digest