Не всі наші запитання є проявом справжньої допитливості. Коли ми виявляємо цікавість, насправді це може означати:

1. Опір. Це часто трапляється у корпоративному середовищі: розумний працівник, не бажаючи виконувати якесь завдання, ставить безліч запитань керівнику. І робить це доти, доки управлінець не втомиться й не передасть справу комусь іншому (або й зробить її сам). Це дозволяє не озвучувати власну позицію, але й не погоджуватись із тим, що вам кажуть.

Так само нерідко вчиняють і керівники. Вони можуть використовувати лавиноподібну кількість запитань, щоб «зарізати» проект, який їм здається безперспективним – але не відмовити прямо.

2. Контроль. Запитання, які ми ставимо, можуть бути формою контролю. Часом керівники, нібито виявляючи цікавість, насправді схиляють людей до власної думки. При цьому запитальна форма може приховувати небажання контролювати відверто.

3. Відволікання уваги від себе. Коли ми не хочемо говорити самі, а хочемо, щоб співрозмовник продовжував розповідати про себе, ми можемо ставити йому багато запитань. Проте це не завжди означає справжню цікавість до предмета обговорення.

Управлінці можуть використовувати лавиноподібну кількість запитань, щоб «зарізати» проект, який їм здається безперспективним

Управлінці можуть використовувати лавиноподібну кількість запитань, щоб «зарізати» проект, який їм здається безперспективним

4. Захист. Досвідчені лідери нерідко ставлять багато запитань, оскільки бачать якусь небезпеку, яку не бачать інші. Деякі з цих запитань звучать для того, щоб людина замислилась – чому її план може не спрацювати, або щоб вона розглянула інші варіанти, або поміркувала про майбутнє. У цьому випадку теж не йде мова про допитливість, це просто спосіб захистити себе (чи оточуючих) від помилок.

Коли ви відчуваєте у собі бажання ставити багато запитань, Ден Роквелл радить подумати:

– Що вас непокоїть у проекті, який ви обговорюєте?

– Які небезпеки ви бачите попереду?

– Що ще вам потрібно знати, аби продовжувати рухатись?

– Чого мені не вистачає?

Людям, які люблять досягати цілей і отримувати результати, не подобається «будувати літак у повітрі». Вони прагнуть мати чітке уявлення про те, що відбувається. Тому вони й ставлять багато запитань – щоб краще спланувати свій шлях. При цьому інколи оточуючим може здаватись, що їхня допитливість – це прояв опору, контролю тощо. Але ключова різниця у тому, що справжня цікавість базується на бажанні отримати повну картину. І дуже корисно – у такі моменти вміти розпізнавати свій мотив і мотиви людей, які знаходяться поряд і ставлять вам багато запитань.

За матеріалами How Curiosity Leads You Astray and What to do When it Does