У конспекті ділимося ключовими тезами розмови. Запис події доступний за посиланням.

Найголовніше про партнерство:

Євген Артюхов: Партнерство — це не про контракт або юридичне оформлення. Партнерство — це стосунки, межа психологічних аспектів, міжособистісної взаємодії та бізнесових налаштувань.  

Сімейний партнерський бізнес створює до 73% світового валового внутрішнього продукту (ВВП) за даними Harvard Business Review. Проте в Україні за різними оцінками абсолютна більшість партнерських проєктів не існує більше року. Часто партнерство намагаються використовувати для того, щоб лікувати невпевненість і страх, але саме ці фактори стають причинами короткочасності відносин.

Сергій Ноздрачов: Мій досвід роботи в Китаї навчив мене, що важливо не лише мати контракт, але й розуміти логіку, що за ним стоїть. Один китайський партнер сказав мені, що контракт — це не просто папірець, а важливий етап домовленості, який створює базу для майбутніх стосунків. Проте існує різниця між західним і східним підходами: на Заході контракти часто сприймаються як гарантія виконання, а на Сході — як інструмент фіксації домовленостей. Це перший важливий урок про партнерства, який я засвоїв.

Другий урок полягає в тому, що неможливо досягти домовленості "на березі". “На березі” можливо домовитися лише про те, як будемо передомовлятися “в дорозі”, тобто за якими принципами ми будемо передомовлятися під час спільної роботи. Це робить співпрацю більш гнучкою і адаптованою до змін.

Третє важливе відкриття стосується природи стосунків у партнерстві та коханні. Раніше я вважав ці сфери абсолютно різними. Насправді  їхня природа, інструментарії та практики роботи з ними ідентичні.

Розуміння, як побудувати стосунки, – основа вміння будувати партнерства.

Культура усвідосленого партнерства:

Євгеній Артюхов: Місія нашої компанії — поширювати культуру усвідомленого партнерства, в якому народжується найкраще. Якщо намалювати піраміду усвідомленого партнерства, в основі знаходяться знання про себе. Хто я такий? Чого я хочу в цьому бізнесі? Які в мене цілі? Які в мене сильні та слабкі сторони? Що мені потрібно комплементарно доповнювати з боку мого партнера? Де мої зони зростання?

Наступний рівень — це знання про партнера. Хто мій партнер? Чого він прагне? Який в нього ціннісний орієнтир? Де ми співпадаємо? Де ми не співпадаємо? Де це критично? Де не критично?

Третій рівень — це бізнесові налаштування. Тільки після цього — контракт, якщо він необхідний. Процедура напрацювання контракту, проходження всіх цих обговорень — це досвід, який ми набуваємо, коли починаємо розуміти, як наш партнер сприймає свою реальність і як вона співпадає з нашою реальністю.

Яка основа партнерства? 

Сергій Ноздрачов: Описані домовленості – обов'язковий елемент будь-якого партнерства.

Контракт, домовленості та стосунки – як крила: якщо чогось бракує, без них не можна злетіти.

Євген Артюхов:

Основа партнерства — знати чітку відповідь, для чого тобі партнерство.

Партнерство — це виключна форма ведення бізнесу. Тому, коли бачите перспективу міцного союзу, ви маєте відповісти собі на декілька запитань: Для чого мені цей партнер? Чи можу я обійтися без нього? Чи можна ту цінність, яку я отримаю завдяки ньому, отримати якимось іншим шляхом, наприклад, через менторство чи бізнес-клуби? Наскільки ми співпадаємо в тому, як ми бачимо цілі нашого проєкту? Чи потрібні мені ресурси партнера саме на цьому етапі компанії? 

Якщо відповідь на всі ці запитання — “ні”, тоді ми можемо потенційно розглядати партнерство.

Сергій Ноздрачов: Акціонерне партнерство — це найостанніше, що варто розглядати. В нього потрібно заходити тільки в крайніх випадках.

В ідеалі в партнерство потрібно заходити так само, як і в стосунки. Згідно з дослідженнями, щасливі шлюби створюють люди, які відчували себе щасливими до нього. Коли дві нещасливі людини в надії стати щасливими завдяки цим новим стосункам зустрічаються і створюють пару, це не працює. Те саме стосується партнерства. Партнерство передбачає взаємозалежність — це обов’язково. Проте цінно, коли кожен партнер може сам щось зробити, але разом ви можете набагато більше. Це перший хороший варіант партнерства, з якого невигідно виходити.

Другий варіант партнерства – коли ви не можете одне без одного, і ваша співпраця – єдиний варіант успіху.

Євген Артюхов: Часто партнерства сприймають як спосіб полегшити старт в бізнесі. Тому управлінці мають тенденцію перетягувати в партнерство людей із суміжних контекстів: рідних, друзів, колишніх співробітників. Насправді партнерство – це абсолютно не про “легше”.

Партнерство – це про можливість створювати більшу систему разом, ніж кожен із нас може це зробити окремо.

Іноді партнерство – спосіб йти повільніше, але далі.

Сергій Ноздрачова: Партнерство – це можливість перемноження спроможностей.

Що робити, якщо в одного партнера більш масштабне мислення, ніж в іншого?

Євген Артюхов: Такі партнерства можливі за умови:

- Що ми знаємо один про одного?
- Яка наша органічна роль?
- Які наші справжні амбіції? 

Ми маємо вміти комунікувати з одне одним.

Має бути створений простір довіри, де ми можемо відверто говорити про те, хто яку роль виконує в партнерстві.

Річард Гитнер,  заступник голови Saatchi & Saatchi, у книзі “Consiglieri. Leading from the Shadows” досліджує, що в партнерстві існують два «номери» – перший і другий. Обидва мають зрозуміти масштаби своїх амбіцій. Якщо один з партнерів мислить менш масштабно, інший партнер погоджується на те, що його потрібно буде підтримувати до тих пір, допоки це комфортно і прийнятно.

Коли ж ми намагаємося примусово вписати себе в неорганічні ролі, починається спотворення реальності. Ми втрачаємо відвертість і щирість.

Ми живемо в світі, де панує культ досягнень і гігантських масштабів. Якщо займаємося бізнесом, щоразу виникає тиск робити щось грандіозне. Проте важливо пам’ятати, що успішне партнерство базується на чесності, відкритості і взаєморозумінні, а не на примусових ролях чи штучному масштабуванні.

Сергій Ноздрачов:

Має бути спільне бачення візії, а також розуміння і повага до автентичних ролей і сильних сторін кожного.

Якщо в когось більший масштаб, тоді ми маємо врахувати це у візії. Важливо цінувати одне одного та десь підлаштовуватися.

Чи можуть бути ефективними партнерства, де в людей різні цінності?

Сергій Ноздрачов: Ні. Цінності — це той феномен, який має об'єднувати.

Згідно з дослідженням від Gallup про найбільш успішні партнерства, найважливіший фактор партнерства — це complementary strengths, тобто взаємодоповнюваність і сильні сторони.

Партнерами мають бути різними особистостями, проте зі спільними цінностями та спільною місією.