Ольга є співзасновницею Громадської організації «Музей сучасного мистецтва» (MOCA NGO), яка була створена ще 2020-го. Вона об'єднала представників художньої та експертної спільноти, які опікуються сучасним мистецтвом в Україні та потребують музейної інституції нової якості. А зараз ГО займається ще однією актуальною справою – популяризацією українського мистецтва.

Разом із колегами Ольга запустила декілька ініціатив. Одна з них – це створення Ukrainian Emergency Art Fund (#UEAF), мета якого – допомогти митцям на окупованих територіях та вимушено переміщеним продовжувати творити. За два місяці фонду вдалося зібрати майже 3 млн гривень, з яких 65% надали інституції, а 33% – приватні особи.

Зокрема, професорка американського Stevenson University родом із Києва Олена Волкова 24 квітня провела в Балтиморі аукціон, на який місцеві художники пожертвували свої роботи. Усі виручені кошти – понад $10 тис. – Олена перерахувала фонду #UEAF.

Усі гроші, які вдалося зібрати, фонд розподілив між 415 митцями, яким така допомога стала у пригоді в умовах війни. Скажімо, дизайнерка Яся Хоменко, яка була змушена переїхати з Києва до Польщі, завдяки цим коштам змогла продовжити роботу над своєю колекцією. Вона поділилася: «Дуже допомогла підтримка #Українського_мистецького_фонду_екстреної_допомоги, оскільки це дало змогу закупити матеріали для проекту та частково закриває питання технічного устаткування… Бо з нуля закуповувати обладнання – досить дороге задоволення».

Ще Ольга з колегами збирають архів мистецтва воєнного стану (Wartime Art Archive). До нього входять твори, які народилися після 24 лютого і якими художники діляться у соцмережах. На основі цього архіву вже з’явилися декілька проєктів: «Piazza Ucraina» у  Венеції, «Листівки з війни» у Гамбургу. ГО працює над виставкою для World Bank у Вашингтоні, а незабаром відкриє виставку у Києві в The Naked Room і запросить туди усіх, хто зараз у столиці.

Завдяки Міжнародному фонду «Відродження» українська команда MOCA NGO змогла відвідати 59-у Венеційську бієнале сучасного мистецтва. І згодом поділилась враженнями: «У десятках, може навіть сотнях small-talks, які ми провели за останній тиждень, ми відповідали на запитання про Україну, над якими наші співрозмовники задумувались вперше у житті. Ми говорили про присвоєння Москвою нашого мистецтва — від часів Київської Русі до останнього часу. Приклад із Павлом Маковим, якого росіяни зараховували до “южно-русской волны” вражав не менше, ніж оригінальне походження знаменитої ікони Володимирської богоматері з Вишгорода. Європейці не здогадуються про вікову інтегрованість українського мистецтва в європейський контекст. Ніколи не чули про українську версію стилю бароко, імен Бойчука, Кричевського, Мурашка, що були українськими європейцями за духом та школою».

Отже, у ГО – ще дуже багато роботи. Як написала Ольга на своїй сторінці у Facebook, «Вам теж здається, що наші бійці культурного фронту – це ті самі ЗСУ, у яких просто не було зброї? Зброя вже працює і результат не забариться! Разом переможемо ».