Школа для лідерів,
які прагнуть змін

Дізнайся першим

Останні новини KMBS в реальному часі

Останні події та новини з життя KMBS дізнавайтеся у розділі KMBS Live що знаходиться у верхньому правому куті екрану

Відкрити kmbs live
Головна
/
Статті
/
«Ми не відбудемося без інклюзії, вона має стати новою системою координат для України», — Олександр Ворона, керівник Спілки громадських організацій людей з інвалідністю Києва
31.05.2023
11234
12хв
«Ми не відбудемося без інклюзії, вона має стати новою системою координат для України», — Олександр Ворона, керівник Спілки громадських організацій людей з інвалідністю Києва
Стратегія. Бізнес-Модель. Системи
З Олександром Вороною, керівником Спілки громадських організацій людей з інвалідністю Києва, директором Центру інклюзивного дизайну та випускником Presidents’ MBA kmbs, минулого разу ми спілкувалися навесні 2022 року. Тоді говорили про підготовку до повномасштабної війни, а також перші кроки та ініціативи його організації, які мали на меті допомогти людям з інвалідністю в непростих умовах воєнних дій. Минув рік — і ось ми зустрічаємося знову, щоб поговорити про майбутнє: якою повинна бути Україна після перемоги і що ми можемо зробити зараз, щоб реалізувати це бачення.

Ключ до перемоги на соціальному фронті — це інклюзивність

Усі лідери громадянського суспільства, які зараз працюють, також є бійцями. Вони наближають перемогу через соціальний фронт. Ця боротьба триває вже багато років. Ключ до перемоги на соціальному фронті — це інклюзивність.

Раніше, говорячи про безбар’єрність, мали на увазі в основному фізичну безбар’єрність бровки, пандуса та інше. Зазвичай вона зводилася до якихось архітектурних рішень. Мовляв, пандус встановили — і безбар’єрність забезпечено. Ми весь час акцентували, що інклюзивність — це не про бровки. Це значно ширше поняття, яке стосується майже кожного. Зараз ми вживаємо термін «інклюзивність», і він має набагато ширший сенс, а в його основі — включення різних груп населення в різні процеси, тобто створення таких умов, щоб в одному й тому ж процесі могли взяти участь різні групи людей, незважаючи, наприклад, на наявність у них інвалідності.

Відновлення. Сьогодення та майбутнє

Понад 10 000 000 людей сьогодні у тимчасовій еміграції. Це більше 20% працездатного населення, яке Україна не має право втратити.  Саме інклюзивність може стати ключем до повернення мільйонів українців додому після перемоги у війні. За кордоном, зокрема в ЄС, вони вже звикли до інших умов життя, сервісу, технологічних або архітектурних рішень. Якщо вони повернуться в Україну й опиняться в гірших умовах і не зможуть чи не захочуть до них пристосовуватися, є ризик що вони виїдуть назад.  Тоді ці люди, їхній інтелектуальний потенціал, працездатність будуть втрачені для України.

Через воєнні дії, мінування територій, бомбардування об’єктів та житлових будівель та інших наслідків війни, кількість людей з інвалідністю збільшується як серед військових, так і серед цивільного населення.

Ці люди, потребуватимуть особливих послуг і умов життя. І держава, і український бізнес не повинні бачити в них тягар, а навпаки – потенційних партнерів і клієнтів. Банк, який зробить зручну навігацію на своєму сайті без безлічі переходів по сторінках, здобуте нових клієнтів. Якщо на пляшці з водою з’явиться зручна для відкривання кришка чи на консервній банці, – це буде перевагою у виборі для тих людей, яким важливо відкрити ці продукти без додаткових зусиль. Amazon, Google Apple, Microsoft, Cisco та ін. світові компанії вже давно використовують інклюзію як можливість, інвестицію у майбутній розвиток успішності компанії. Для українського бізнесу інклюзивність також це «Must Have» сьогодні та після перемоги.

Що ще? В рамках нашого проєкту «Впровадження архітектурної доступності та інклюзивності в територіальних громадах України» ми провели 12 онлайн-семінарів в 2022 році, ще 20 навчальних заходів заплановано в 2023-му. Загалом до наших навчань ми залучили 69 представників територіальних громад з 7 районів Київської області.

Зараз ми починаємо наступний блок щодо консультацій з конкретними кейсами, а це майже 155 об'єктів, які будуть відновлюватися чи будуватися в області.

Те, що потрібно робити об'єкти безбар’єрими, розуміють всі. Нажаль дуже велика проблема з деталями. Вже сьогодні одного розуміння замало. Потрібно знати, як зробити простір зручним та комфортним для кожного. Є критична потреба у фахівцях, які можуть надати кваліфіковані консультації.

Інклюзія – це не про пандуси і бровки чи виключно архітектурну доступність.   Інклюзія – це про розуміння, усвідомлення, прийняття потреб кожного користувача та створення гідних та комфортних умов. Війна актуалізувала важливість загальнолюдських цінностей, значимість для кожного українця.  За збереження та впровадження гуманності та прав людини ми всі платимо за це надзвичайну ціну.  І це з одного боку вимагає впровадження важливих змін та реформ.

Уже сьогодні ми повинні приділяти час плануванню відбудови територій. Колишній підхід, коли збудували, а потім виявилося, що об’єкт  недоступний для людей з інвалідністю та всіх без виключення користувачів чи має інші хиби, тому потрібно все переробляти, повинен лишитися в минулому. Найкраще виявляти помилки на етапі проєктування, це збереже і час, і ресурси, і життя людей. Тобто перед тим, як щось робити, держава, бізнес повинні вивчити потреби, усвідомити, хто буде користувачем збудованого середовища. Важливо змінити підхід від «безособового планування» до включення різноманітних груп користувачів до всього циклу відбудови громади чи країни загалом. Робити це можна різними шляхами та інструментами. Ми з колегами з  Inclusive Design group in Cambridge University, активно вивчаємо та впроваджуємо даний досвід та маємо практичні інструменти, які застосовують світові бізнеси та держави «великої сімки» і які будуть потрібні Україні в процесі відбудови країни.

Громади мають стати проактивними в цьому процесі – вимагати від держави те, що потрібно саме їм, а не приймати нав’язане нею. Водночас рішення мають бути комплексними, бо не можна будувати лише дороги за мільйони гривень, коли потрібна ціла інфраструктура.

Гуманітарний кластер

Це той блок, якому ми також приділяємо увагу, адже далекоглядні системні зміни — це одне, а люди, які опинилися в складних життєвих обставинах і які потребують підтримки вже сьогодні, повинні мати можливість її отримати. Ми продовжуємо використовувати кластерну співпрацю, об’єднуючи державні структури, бізнес, громади. Так, наприклад, зусиллями Спілки громадських організацій людей з інвалідністю Києва разом і Благодійного фонду розвитку країни «ДобраДія», Imperia Holding, ТОВ «АЛЬФА ДИСТРИБЬЮШН», Асоціація «Дунайська Соя» та приватних благодійників ми вже допомогли понад тисячі людей продуктовими наборами, засобами гігієни та побутової хімії. У планах робота над проєктом щодо підтримки організацій та соціальних установ, які після початку повномасштабного вторгнення були змушені залишити все майно, техніку та змінити локацію або лишилися без техніки, меблів, засобів зв’язку через руйнування рашистами їхніх приміщень.

Однак працювати та займатися благодійністю в умовах війни дуже непросто. Частина бізнесу закрилася чи зменшила підтримку напряму соціальної відповідальності або змінила його фокус. Переконаний, що більшість українського бізнесу здобула нові компетенції та розвинули антикрихкість. Ми своєю чергою дуже вдячні тим нашим партнерам, що залишилися, які об’єднані спільною ідеєю заради перемоги. Таким чином, ми змогли допомогти тисячам людей з Києва, Київської області та всієї України. Усі разом ми тримаємо соціальний фронт.

Про фіксування воєнних і військових злочинів

Росія, уся її політична еліта повинна бути покарана за війну, яку вона розв’язала на території України, як і її військовослужбовці, які вчинили злочини, а також відшкодувати всі завдані збитки. Для цього щонайменше такі злочини потрібно активно фіксувати.

Відразу після повномасштабного вторгнення ми зрозуміли, що багато людей стикнуться з порушеннями їхніх прав, воєнними злочинами. Не всі люди достатньо юридично обізнані, щоб розуміти, що коли росіяни зруйнували ваш будинок або російський солдат прийшов і забрав телефон чи побив вас — це злочин.

Щоб притягнути винних до відповідальності, потрібні докази, належно зафіксовані. Наприклад, людина повертається додому після деокупації, а в неї у дворі снаряд або ще якісь сліди діяльності військових. Це все потрібно належно зафіксувати за допомогою фото або відео, щоб у вихідних файлах відображалася вся необхідна інформація — про час, місце зйомки, модель камери тощо. Якщо ви вже прибрали домівку — то значить знищили склад злочину. Якраз саме цим росіяни займаються в Маріуполі — ремонтами й «будівництвами», знищуючи докази й приховуючи свої злочини.

Тому ми поставили перед собою завдання провести просвітницьку роботу, розповісти людям, громадам про ці злочини та як їх фіксувати. Ми розуміли, що самостійно не впораємося із цим завданням, тому почали співпрацювати з Центром громадянських свобод та Українською Гельсінською спілкою. Їхні експерти провели для нас, київських громад і громадських організацій з усієї України, які працюють з людьми з інвалідністю, навчальні заходи. Згодом ми разом з Фондом імені Фрідріха Еберта в Україні та соціально відповідальними бізнесами створили платформу для фіксування таких злочинів — https://www.warcrimesrussian.com/. Постраждалі можуть залишити на ній заявку, а потім з ними контактує спеціаліст, щоб зафіксувати деталі. Кожний випадок унікальний, тому й підходу він вимагає індивідуального.

Оскільки ми працюємо з людьми з інвалідністю, то нам було важливо приділити увагу самій архітектурі сайту й зручності користування ним. Так, він односторінковий, уся важлива інформація винесена у верхній рядок, користувачу не потрібно переходити з одного розділу в інший, щоб знайти потрібні дані. Сайт має адаптовану версію для людей з порушеннями зору, для користувачів з порушенням слуху ми підготували пояснення жестовою мовою.

Ми не маємо права забути про злочини Росії. Живі мають свідчити за загиблих. Забути — це означає дозволити злочинцям вбити їх знову.

Про майбутнє

Ми повинні усвідомити, що сьогодні системи з минулого вже не працюють, вони потребують удосконалення, а для цього потрібні інтелектуальні зусилля, ґрунтовні знання, інакше ми ризикуємо бути відкинутими років на десять назад.

Так, якщо ми хочемо працювати з європейськими ринками, то повинні прийняти їхні правила гри, а інклюзивність — одна з їх складових.

Або ще. Зараз ми маємо шанc розвинути або перебудувати наші міста по-новому, організувати зручний для людей життєвий простір. І головне не втратити його.

Що ж стосується українців, які зараз за кордоном, то їхнє завдання — не загубити свою ідентичність. Не розчинитися в іншій країні. А вчитися найкращого, щоб після перемоги використати ці знання задля відновлення та розвитку України.