Дізнайся першим
Останні події та новини з життя KMBS дізнавайтеся у розділі KMBS Live що знаходиться у верхньому правому куті екрану
Відкрити kmbs liveМаргарито, розкажіть, як починався проєкт «Змінотворці»?
Маргарита Єрмак: Проєкт «Змінотворці» існував ще з 2019 року. Його заснував Владислав Грезєв, і спочатку це була серія нетворкінг-зустрічей із громадським сектором, держслужбовцями, підприємцями та митцями. Усі ці змінотворці могли зустрітися у неформальних умовах і обговорити питання, які їх хвилювали. Зрештою, народжувались нові рішення та налагоджувалися нові контакти.
Утім, спочатку пандемія, а потім повномасштабна війна змусили проєкт узяти паузу. Але Владислав та Катерина Михалко вирішили відродити його у новій формі – освітньої платформи для підлітків із маленьких сіл і містечок. Чому саме на цьому фокусується наш проєкт? Тому що перед поколінням, яке зараз навчається у школі, постануть усі виклики післявоєнної відбудови.
На цьому етапі до «Змінотворців» у ролі співзасновниці долучилася я. І ми утрьох почали втілювати в життя цей проєкт. Зараз ми називаємо його світоглядною системою просвіти, адже наші зусилля будуть спрямовані на розширення світогляду підлітків із сіл.
У маленьких селах та містечках є нестача інформації й дуже обмежений контекст. Там майже немає гуртків, місць культури та дозвілля, а коло спілкування сильно обмежене. А це негативно впливає на розуміння світу і себе у ньому. Зрештою, діти придумують рішення на зразок виїхати кудись – неважливо куди.
Наприклад, коли ми проводили інтерв’ю з дітьми, то мене вразила дівчинка, яка сказала: я хочу вступити в ось цей університет в Україні. Чому саме туди? Тому що вона боїться загубитися й обирала університет за його розташуванням.
Подібних неусвідомлених відповідей про своє майбутнє ми чули чимало. Звичайно, ми не маємо на меті розповідати дітям, як їм жити. Але ми ставимо перед собою завдання – надати їм базову світоглядну інформацію, яка потрібна кожній людині, аби орієнтуватися у житті й бути частиною спроможного суспільства.
Що це за інформація?
М.Є.: Скажімо, це знання про державу. Ми питали підлітків: що таке держава? Вони відповідали: це батьківщина, це кордони, це прапор. Отже, вони не розуміють, як працює держава і навіщо вона потрібна.
Ще одна тема – політика. Одна дівчинка сказала, що хоче розібратися в політиці, бо ніяково почувається на сімейних застіллях, коли дорослі сваряться, і хоче розуміти, що відбувається. Мало хто з підлітків усвідомлює, що політика – це частина нашого існування як суспільства.
Ми матимемо окремий курс із військової справи: як влаштовані Сили Оборони, як вони формуються. У школах досі є розділення – дівчата на медицину, а хлопчики вивчають зброю. Та дівчатам теж цікава військова справа.
Ще буде мистецтво, культура, технології, інновації, бізнес (як почати свою справу)… Усього буде 12 курсів. Усі теми ми хочемо розкрити на базовому рівні, розказати про те, як усі ці сфери працюють. Ми віримо, що ці знання допоможуть підліткам більш усвідомлено рухатися у житті.
Мені подобається такий підхід: ми не робимо курс про критичне мислення, бо ще після жодного такого курсу мислення не стало критичним. Критичне мислення виникає, коли є інформація з різних сфер та досвід, є загальне розуміння картини світу.
Також ми цим проєктом хочемо допомогти підліткам отримати нових друзів, знайомства, підтримку.
Як саме це виглядатиме?
М.Є.: Підлітки самі визначатимуться, які курси з запропонованих вони хочуть обрати. Також вони зможуть піти з курсу – у нас демократичний підхід.
Викладачі проводитимуть онлайн-заняття і раз на квартал приїжджатимуть до дітей. У громадах ми створюватимемо хаби й привозитимемо туди дітей із кількох шкіл на такі особисті зустрічі. Вони слухатимуть викладачів, познайомляться з підлітками з інших шкіл. Це буде втіленням екосистемного підходу, якого мене навчали у kmbs. Ми не намагаємося працювати з однією дитиною, а формуємо групи, де можна отримати підтримку й разом проходити навчання.
Також ми не вивозимо підлітків кудись за кордон, не показуємо геть інший світ – а знайомимо із тим, що поряд (сусідніми селами, громадами). Ключова ідея – щоб вони мали своїх поруч. Адже ми у їхньому житті закінчимося – і хочемо по собі залишити сформовану спільноту.
Ми плануємо окремо адмініструвати спільноту, адже вона є важливою складовою проєкту. Прагнемо створити величезну спільноту змінотворців усієї України. Перший рік проєкту є пілотним – ми охопимо 500 підлітків у 7 областях, 15 громадах ( 25 шкіл). А потім нарощуватимемо масштаб: хочемо охопити 20 тис. підлітків.
Які викладачі потрібні, щоб досягти цілей проєкту?
М.Є.: Ми запрошуємо не класичних викладачів, не педагогів, які працюють у школах. Натомість наші спікери – люди, які реалізували себе у тій чи іншій сфері. Скажімо, в курсі про бізнес викладатимуть бізнесмени, військову справу – аналітик із «Повернись живим», економіку – економісти. А нашим завданням є допомогти цим зайнятим людям увійти до нашого проєкту й поділитися тим, що вони знають.
Зараз у нас в розробці 12 курсів, кожним опікується 4-5 експертів. Отже, це не курс однієї людини, це експертне співтворення: щоб курс вийшов комплексним, потрібні люди із різних точок однієї сфери. Також викладачі вивчають методологічні прийоми: як правильно передавати свої знання, щоб підлітки їх сприйняли, особливо в онлайн-форматі. Розробка курсів триває вже три місяці.
Оскільки проєкт буде масштабуватися, то для нас пошук викладачів є викликом. Якщо ми орієнтуємося на 20 тис. підлітків, то потрібно щонайменше 1,7 тис. людей, готових викладати. Це люди, які матимуть опанувати методологічну базу та готові працювати з підлітками.
Це не означає, що нам потрібно 1.7 тис. викладачів одномоментно, але цифра все ж буде велика. Ми зрозуміли, що для того, щоб бути готовими вийти до підлітків, людині треба пройти свій шлях. Тому наш пілотний проєкт – ще й про те, як дорослим професіоналам «заходити» в роботу з підлітками.
Підсумовуючи, у нас зараз є два великі вектори роботи: ми створюємо всі можливості для того, щоб залучити якомога більше професіоналів, готових ділитися знаннями на наших методологічних умовах, і власне робота із самими підлітками.
А коли почнеться безпосередньо навчання?
М.Є. У вересні ми робитимемо промопоїздки: їдемо до дітей, розповідаємо про проєкт, запрошуємо їх. А у жовтні стартують усі 12 курсів. Кожен із них триває не більше двох місяців, для збереження динаміки.
Упродовж року, за нашою гіпотезою, більшість залучених до проєкту підлітків пройде 5-6 курсів. Скажімо, вони пішли на політику, їм сподобалося, далі пішли на психологію. Сподобалась психологія – потім взяли паралельно ще медіа і здоров'я. Ось так вони, як пазл, збиратимуть свою картину світу із різних сфер.
Ми не будемо їх ні до чого змушувати, проте будуватимемо досвід учасників так, щоб їм хотілося залишатися у проєкті. Та рішення, у будь-якому випадку, належить їм.
Якою є ваша роль у проєкті?
М.Є.: Я – виконавча директорка, відповідаю за практичну щоденну реалізацію нашої стратегії. Владислав Грезєв залучає фінансування й відповідає за рекрутинг, Катерина Михалко відповідає за залучення фінансування, комунікації, GR (комунікації з державою).
Методологічний напрям очолила людина з 12-річним досвідом роботи з підлітками – кандидат біологічних наук, співавтор демократичної школи «Майбутні» та викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Петро Чорноморець. Разом із ним над методологією навчальної програми працює Тимур Демчук, керівник корпоративних навчальних програм у kmbs, викладач демократичної школи «Майбутні». Усі ми разом розробляємо проєкт і працюємо у режимі стартапу – тільки в в NGO-сфері.
Як ви знаходите фінансування для «Змінотворців»?
М.Є.: Перше фінансування ми отримали від Європейського фонду підтримки демократії (EED). Воно дозволило нам упродовж шести місяців розробляти проєкт: ми досліджували, їздили, проводили глибинні інтерв'ю, залучали команду експертів...Також ми працюємо над залученням фінансування від інших донорів.
Трошки пізніше плануємо залучати великий бізнес – але це буде вже тоді, коли матимемо перші результати.
Якою може бути ваша співпраця з великим бізнесом?
М.Є.: Уже зараз ми запрошуємо компанії ділитися своєю експертизою, ставати гостьовими лекторами, приїздити офлайн і розповідати про себе. У нас є такий формат – «життя простої людини». Людина приходить і розповідає, якою була у 16 років, наприклад. Для підлітків це дуже надихаюча історія.
Також у нашому проєкті є ще одна компонента – «Коробка змінотворця». Це приємний бонус для учасників, який містить речі, що можуть впливати на світогляд. Ми вже маємо декілька партнерів, які формують коробку: Grammarly, MacPaw, Beetroot.
І, нарешті, участь у нашому проєкті – це ще й місійна історія. Це про роботу на Україну, суспільство, на підтримку тих, хто не має багато можливостей у житті (а ми заходимо у слабко розвинені села, де немає гуртків, парків, а у кіно діти їздять в іншу громаду на автобусі). Чимало підприємців самі родом із маленьких сіл чи містечок, тому вони можуть згадати про своє коріння, беручи участь в проєкті.
Це було б корисно і для підлітків. Ми маємо на меті боротися з їхнім почуттям меншовартості, адже зараз вони трохи соромляться, що родом із села. А ми – про суб'єктність, про гідність, про спраглість. Це наші цінності, ми довго до них йшли й тепер хочемо передати підліткам. Показати їм, що можна або залишатися у своїй громаді й будувати бізнес, або вивчитись, зорієнтуватися у житті, повернутися й принести своїй громаді цінність.
Ми націлені на те, щоб ці діти залишалися в Україні, розвивалися у своїх сферах – чи то у мистецтві, чи в бізнесі, політиці тощо. Ми хочемо, щоб їхні історії були про гідність, про повернення до своїх громад, а не про те, що «я звідси виїхав і чути більше не хочу».
Але ж тут є ризик, що завдяки розширенню світогляду вони поїдуть і не повернуться?
М.Є.: Звісно, є, але наша гіпотеза полягає у тому, що міграційний крок у дітей із сіл – у місто (обласний центр, місто-мільйонник тощо), а не за кордон. Цей крок відбудеться з нами або без нас (вони так чи інакше планують вступати в навчальні заклади поза межами громад) – питання того, як вони пройдуть цей шлях і як почуватимуться. Ми хочемо з цим працювати, хочемо, щоб вони вірили у себе. І ці речі вплітаємо в курси. Зокрема, підбираємо викладачів, які своїм життям можуть надихати.
А якими є інші критерії до викладачів?
М.Є.: По-перше, експертність, професійність у своїй сфері. По-друге, це розділені цінності проєкту –по-справжньому, а не номінально. Тобто життя цієї людини має показувати, що вона проукраїнська, активна в державотворенні, громадських проєктах чи підприємництві. Також для нас важливим критерієм є доброчесність, бо не можна побудувати будинок на поганому фундаменті.
У кожного викладача є своя історія, що надихає. Хтось переїхав із села в місто, хтось змінив сферу у 40 років – і так далі.
Маргарито, ви були стипендіаткою програми Executive MBA kmbs. Ви прийшли навчатися із проєктом «Змінотворці»?
М.Є.: Ні, на той момент я ще була генеральною продюсеркою цифрових платформ «Суспільного мовлення». Я там пропрацювала 7,5 років, і це був важливий період мого життя. Мені було цікаво працювати над реформою, над перетворенням каналу «УТ-1» на великий холдинг із радіо, телебаченням, сайтом, платформами, соцмережами тощо.
Я прийшла навчатися для того, щоб розвиватися у цій сфері далі, хотіла відрефлексувати свій кар'єрний шлях і зрозуміти, чи маю я посилюватися як медійниця, чи мені все ж таки ближчі операційні, реформаторські, управлінські речі. Вже у процесі навчання я звільнилася й мала внутрішнє відчуття, що магістерський проєкт я маю захищати вже не про «Суспільне мовлення», а свій справжній, автентичний.
Також я собі написала кілька пунктів-побажань до наступної роботи. Мені дуже подобається все запускати з нуля, подобається великий відсоток невизначеності, великий ризик, подобається робити щось, чого зараз не існує взагалі. І мені хотілося, щоб це було щось про освіту, тому що я була вражена kmbs і тим, як освіта та знання можуть змінювати життя. І ще я хотіла, щоб моя робота працювала на Україну і була місійною.
Усе це я розказала Владу, і він сказав: «а ми тут запускаємо проєкт і, здається, він дуже схожий на те, про що ти говориш». Це було посеред навчання – у вересні 2022 року. Так «Змінотворці» стали моєю роботою і моїм магістерським проєктом. Школа дуже допомогла мені рекомендаціями, проєкт сильно трансформувався від передзахисту до передзахисту й, зрештою, набув своєї нинішньої форми.
А яким ви бачите майбутнє проєкту зараз?
М.Є.: У жовтні ми починаємо навчання, яке триватиме 11 місяців. Після цього проаналізуємо результати та почнемо масштабування. Зараз ми працюємо зі школами у спокійніших регіонах, але згодом – ще невідомо, чи у наступному році, чи через два роки, – хочемо працювати з деокупованими територіями, з реінтеграцією. Ми адаптуємо наші курси для підлітків із цих регіонів. Хочемо бути відповіддю для цих людей.
Ідея проєкту від початку – бути масштабованим. Ми не хочемо бути камерними та тимчасовими. І очікуємо хорошого кумулятивного ефекту від 20 тис. свідомих підлітків. Ці діти згодом змінюватимуть країну.