Homo sapiens і Homo economicus

Відповідно до гіпотези ефективних ринків, ринки є найпотужнішим інструментом збору інформації. Вони можуть робити це швидше і з меншими витратами, ніж будь-яка інша відома людству альтернатива. Фактично ринок – це суперкомп’ютер величезної потужності, який складається з безлічі дуже розумних машин (розумів окремих людей).

Ми можемо збирати всю інформацію, що визначає наше майбутнє, передбачати будь-які потенційні зміни в навколишньому середовищі. При цьому, як каже гіпотеза, наші очікування цілком раціональні, а вся значуща інформація в повній мірі знаходить відображення у ринковій вартості цінних паперів. Як зауважує автор, за минулі тисячоліття Homo sapiens перетворився на Homo economicus, істоту, що раціонально мислить. А появу фінансових ринків можна порівняти зі вставанням людини на дві ноги.

Але при цьому Ло ставить запитання: чим пояснити такі продукти «раціональності» Homo economicus, як кризи 1980-х і 1990-х років, безмірно роздуту «бульбашку» доткомів, яка луснула в 2000-му, глобальну фінансову кризу 2008-го, а також величезну кількість божевільних фінансових рішень, які щодня приймаються в різних контекстах?

Мудрість мас і божевілля натовпу

Першими єретиками, які поставили під сумнів незмінну раціональність людини, стали біхевіористи. Дослідження, що проводили представники цього напрямку, послідовно вказували на поширеність нераціональної поведінки при прийнятті рішень. Причому поведінкові прояви не просто ірраціональні – дуже часто вони вкрай негативно позначаються на економічному добробуті людей.

На думку біхевіористів, будь-яка модель поведінки інвесторів, яка ґрунтується на припущенні про раціональність виборів людини, невірна. Мудрість мас проявляється тоді, коли помилки, яких припускаються окремі гравці, компенсуються іншими учасниками ринку. Однак якщо всі ми демонструємо якусь поведінку, що є незрозумілою з точки зору здорового глузду, то прорахунки реалізуються не завжди.

Ринки здатні функціонувати ефективно, тільки якщо інвестори мають можливість адаптуватися до поточних умов

Ринки здатні функціонувати ефективно, тільки якщо інвестори мають можливість адаптуватися до поточних умов

Більш того, помилки окремих індивідів можуть нагромаджуватися, посилюючи одна одну, – і тоді мудрість мас перетворюється в божевілля натовпу. Найбільш виразно це проявляється на фінансових ринках. Якщо в більш спокійні часи, коли умови на них протягом відносно тривалого періоду залишаються стабільними, – ринкові ціни в основному відображають мудрість мас. Однак нерідко під час криз колективна поведінка фінансових ринків краще відповідає визначенню «божевілля натовпу», що особливо виразно проявилося під час глобальної кризи 2008 року

Автор пояснює це явище тим, що фінансова поведінка людини просто не встигла адаптуватися до сучасних умов. Вдалою ілюстрацією може бути велика біла акула. Вона ідеально адаптувалася за 400 млн. років еволюції до океанічних глибин, але якщо її викинути на берег, то вона починає битися, здійснюючи безглузді рухи. Нераціональні кроки на фінансовому ринку схожі на конвульсії акули. Фактично це людська поведінка, витягнута з еволюційного контексту. За словами автора, відмінність між ірраціональним інвестором і акулою на березі полягає в тому, що у першого було менше часу для адаптації до сучасного фінансового середовища.

Економічні підйоми і спади є наслідком адаптації нашої поведінки до певних умов, що склалися на фінансових ринках. Якщо ж зміни відбуваються занадто швидко, це призводить до появи “бульбашок” і біржових катастроф. 

Страх і збитки

Страх – один із найважливіших механізмів, які дала нам еволюція, подбавши про виживання людини як виду. Проте, хоча «тривожна кнопка» (за неї відповідає мозочок у нашому мозку) у багатьох ситуаціях рятує життя, вона не захищає від великих фінансових втрат. Страх спонукає нас поглиблювати прорахунки, наприклад, продавати за мінімальною ціною і знову купувати за максимальною, а також розставляє інші пастки, в які потрапляють навіть досвідчені інвестори. Так само як людські очі піддаються оптичним ілюзіям, помилково оцінюючи великі предмети як малі (і навпаки), наш мозок піддається ілюзіям, оцінюючи ризики і ймовірності.

Дослідження, що проводяться психологами та представниками поведінкової економіки, показали, що стійкий емоційний стрес негативно позначається на здатності приймати раціональні рішення. А Деніел Канеман та Амос Тверські довели, що в умовах здійснення економічного вибору з невизначеним результатом системно проявляються похибки людської поведінки. Одна з них – неприйняття збитків. На практиці це означає, що більшість людей надають велике значення не придбанню, а втраті. Причому ми набагато сильніше не приймаємо збитки у середовищі з високим ризиком, ніж це можна передбачити за допомогою простих математичних моделей.

Але чи можна ототожнювати неприйняття збитків з прагненням уникнути ризику? Ендрю Ло пропонує розглянути приклад двох інвестиційних можливостей – Charlie Company і Delta Corporation. Charlie має понести збитки в сумі $750 тис., у той час як збитки Delta з 25-відсотковою ймовірністю будуть нульовими, а з 75-відсотковою – складуть $1 млн. В обох випадках очікувана величина є ідентичною – сума очікуваних збитків становить $750 тис. Який з варіантів є кращим?

Фінансові ринки є продуктом еволюції людини і підпадають під дію законів біології

Фінансові ринки є продуктом еволюції людини і підпадають під дію законів біології

Автор пише, що коли він ставив це запитання перед своїми МВА-студентами, їхня перша реакція виявлялася негативною ( «обидва варіанти однаково погані»); проте в безлічі реальних ситуацій, стикаючись з двома поганими виборами, нам все одно доводиться вибирати менш погану. І для більшості людей відповіддю є Delta («Оскільки є ймовірність, що я не втрачу нічого, в той час як Charlie напевно принесе мені збитки»).

Наркотик ризику

Які ж нейромеханізми обумовлюють наше прагнення до ризику? У книзі описується експеримент, який провели вчені зі Стенфордського університету Камелія Кухнен та Брайан Кнутсон.

Піддослідним було запропоновано зіграти в комп’ютерну фінансову гру, під час якої проводилося сканування їхнього мозку. Суть гри полягала у виборі однієї з трьох інвестиційних можливостей: однієї «надійної» облігації та двох цінних паперів, ціни на які були схильні до випадкових коливань. Один з паперів був «хорошим» (його ціна постійно зростала); інший «поганим» (його ціна знижувалася). (Ця інформація не була відома учасникам експерименту.) Крім того, «хороша» акція давала більшу винагороду, ніж «надійна» облігація (в середньому $2,5 за один крок гравця проти стабільного $1).

Кухнен і Кнутсон виявили наступну закономірність. Коли досліджувані робили прорахунок, пов’язаний з прагненням до ризику (наприклад, вибирали не «хорошу», а «погану» акцію), перед прийняттям цього рішення активувалось прилегле ядро ​​- ділянка мозку, що реагує на наркотики, зокрема, морфій і амфетамін, а також на отримання грошового прибутку. І, навпаки, в разі вибору, що здійснюється з бажання уникнути ризику (вибір «надійної» облігації, а не «хорошої» акції), активізувалася абсолютно інша ділянка головного мозку (передня зона центральної частини), що відповідає за відчуття відрази (неприємний запах, вигляд розчленованого тіла тощо).

Виходячи з цього, можна припустити, що коли інвестори прагнуть уникнути ризику фінансових втрат, інформація обробляється так само, як при спогляданні видовища, що викликає огиду. А коли ми прагнемо ризику, інформація про потенційні надбання обробляється так само, ніби мав місце вплив наркотиків.
Наслідки цього факту для прийняття фінансових рішень очевидні. Страх може паралізувати розум інвестора, підштовхуючи до свідомо неправильних кроків. Але навіть якщо страху немає, невезіння, що проявилося в низці збитків, нерідко викликає неприємний психологічний стан – почуття відрази. Серед ймовірних наслідків – небажання йти навіть на невеликий ризик. З іншого боку, серія вдалих угод може стати «дозою» наркотику, яка стимулюватиме бажання йти на все більший ризик – набагато вищий, ніж той, який готовий прийняти Homo economicus.

Адаптивні ринки

Гіпотеза адаптивних ринків ґрунтується на ідеї про те, що фінансові ринки являють собою не сукупність неживих об’єктів, а популяцію живих організмів, що конкурують за виживання. З цього випливає, що принципи еволюції – конкуренція, інновації, відтворення і адаптація, – набагато корисніші для розуміння глибинних механізмів функціонування фінансової сфери, ніж раціональний економічний аналіз, принципи якого схожі на закони фізики.

Наш мозок піддається ілюзіям, оцінюючи ризики і ймовірності

Наш мозок піддається ілюзіям, оцінюючи ризики і ймовірності

Пояснюючи сутність своєї теорії, Ендрю Ло закликає прийняти як факт те, що неефективність ринку існує, а також – що Homo sapiens не є Homo economicus. Не погоджуючись з прихильниками ідеї економічного раціоналізму, він пропонує перевернути тезу про те, що прояви ірраціональності обумовлені збоями розумової системи, «з ніг на голову» і сприймати людське мислення не як систему, яка дала збій, а як систему збоїв – іншими словами, як систему «примх» нашого мозку.

«Взаємодіючи між собою, за певних умов ці «примхи» породжують поведінку, яку економісти вважають вельми раціональною, – пише Ло. – Такі «примхи» не випадкові, їх не можна назвати хаотичними або несистемними. Вони – продукт структур головного мозку, головною метою яких є не економічна раціональність, а забезпечення виживання».

Наш мозок – це результат мільйонів років природного відбору. Розмежування тих, хто повинен був жити, від тих, хто мав померти, дало нам абстрактне мислення, евристичні механізми, мову, здатність прогнозувати на основі попереднього досвіду, поведінкові збої, а також інші розумові моделі, що функціонують на рівні як свідомості, так і підсвідомості. Такі механізми адаптації, які автор називає «еволюцією на швидкості думки», стали критично важливими для успіху людини як виду.

Еволюція зі швидкістю думки дозволила нам адаптувати функції мозку, застосовуючи їх до мільйонів різних обставин, генеруючи поведінку, здатну істотно підвищити наші шанси на виживання.

П’ять принципів гіпотези адаптивних ринків

Ідея еволюції на швидкості думки відображає сутність гіпотези адаптивних ринків, – зауважує автор, узагальнюючи свою концепцію в наступних принципах.

1. Ми не є незмінно ані раціональними, ані ірраціональними. Ми – біологічні організми, чиї характеристики і поведінка сформовані еволюційними факторами.

2. Ми демонструємо поведінкові збої і приймаємо рішення, що здаються не найоптимальнішими. Але при цьому нам притаманна здатність отримувати уроки з минулого досвіду і переглядати свої припущення у відповідь на негативний зворотний зв’язок.

Серія вдалих угод може стати дозою «наркотику», яка стимулює бажання йти на все більший ризик

Серія вдалих угод може стати дозою «наркотику», яка стимулює бажання йти на все більший ризик

3. Ми можемо мислити абстрактно, зокрема, проводити прогнозний аналіз ( «що, якщо?»), робити припущення про майбутнє, ґрунтуючись на досвіді, і готуватися до змін у навколишньому середовищі.

4. Двигуном фінансових ринків є наша взаємодія, що формується в міру того, як ми демонструємо певну поведінку, навчаємося, пристосовуємось один до одного, а також до соціального, культурного, політичного, економічного та природного середовища, в якому живемо.

5. Прагнення до виживання є головною рушійною силою конкуренції, інновацій та адаптації.

Ці принципи наштовхують на висновки, відмінні від тих, які пропонують і прихильники економічного раціоналізму, і біхевіористи. Відповідно до гіпотези адаптивних ринків, ніхто не може знати, що його припущення «достатньо хороші». До цього висновку можна прийти тільки методом спроб і помилок. Люди роблять вибір, ґрунтуючись на минулому досвіді, а також на здогадках щодо того, що може бути оптимальним. Вони навчаються через позитивний або негативний зворотний зв’язок, який отримують через результати.

Ендрю Ло підкреслює, що його гіпотеза адаптивних ринків поки перебуває на «етапі дитинства». Але незалежно від того, наскільки підтвердиться її правильність в майбутньому, вона дає організаціям важливі орієнтири, що дозволяють точніше визначати потенційні ризики, враховувати поведінковий аспект і, відповідно, більш виважено підходити до управління кризовими ситуаціями.

Повну версію рецензії можна прочитати на сайті Digest