Замість вступу

Я допомагаю компаніям впроваджувати дизайн-мислення не тому, що хочу, аби кожен працівник став видатним дизайнером. А тому, що вірю: дизайн-мислення має величезний вплив на стійкість бізнесу.

Феномен цього підходу у тому, що його дуже легко пояснити й дуже складно опанувати. Тому людям і компаніям потрібно дати собі час, аби побачити ефект від дизайн-мислення. Недостатньо просто виконати певний процес, необхідно виробити низку навичок. Проте воно того варто! Дизайн-мислення — це надзвичайно потужна методологія та корисний тип мислення.

Зміна парадигми: управління

Декілька десятиліть тому, з 1980-тих по 2000-ні роки, багато компаній працювали переважно у межах командно-контрольного підходу. Вони розросталися до великих розмірів, залишаючись ієрархічними. І часто перегинали палицю з контролем, мікроменеджментом та створенням різноманітних процедур. Наприклад, одна данська компанія розробила процедуру для встановлення й демонтажу різдвяної ялинки.

Бути професіоналом у ті часи означало робити саме це: формувати процедури та/або дотримуватися їх. У людей були дуже чіткі описи обов’язків. Можна сказати, що компанія була дуже складною структурою, а роботи в ній були дуже простими.

Зараз ми рухаємося у зворотний бік: до простих організацій зі складними роботами. Робота сьогодні вже не вичерпується написом на візитівці. Працівники долучаються до створення майбутнього своєї компанії. Для успіху бізнесу потрібен колективний розум її команди. А сама команда має бути багатофункціональною та автономною, мати безліч умінь. Люди у таких командах більш мотивовані, краще вчаться, вирішують складні й неочікувані завдання.

Отже, зараз ми спостерігаємо зміну парадигми роботи. Від ієрархії — до локального ухвалення рішень. Від командно-контрольного управління до лідерства служіння. Від функцій та чітко визначених посад — до ролей. Від фокусу на індивідуальній продуктивності — до командних результатів. Що допомагає компаніям рухатися у такому напрямку? Саме тут дизайн-мислення стає у пригоді.

Зміна парадигми: дизайн

Підхід до дизайну теж зазнає змін. Замість контрольованої функції він стає драйвером трансформацій та навіть стратегії. Якщо раніше під дизайном найчастіше мали на увазі дизайн продукту, то тепер часто йдеться по дизайн сервісів та систем. Дизайн дедалі частіше розуміють як методологію, яка може принести користь організації, а не лише виконання завдань за певними специфікаціями.

А ще, окрім вирішення проблем (problem solving), дизайн може їх встановлювати (problem setting) та допомагати їх краще зрозуміти. Якщо ви колись проводили фокус-групу, яка не вирішила поставлену мету, але була надзвичайно цікавою й корисною — ви розумієте, про що мова. Дизайн стає способом зрозуміти проблему й розділити це розуміння з іншими.

Зараз дизайн — це не «для когось» (клієнта, споживача тощо), а «з кимось». Дизайн — це вже співтворення. А його метою часто є вже не стільки прибуток, скільки вплив. На що або на кого саме — вирішує сам бізнес. Та найголовніше, що дизайн допомагає знайти найпростіший та найпрактичніший спосіб досягти максимального впливу.

Дизайн за останні десятиліття еволюціонував: від створення продукту до моделювання систем. Саме тому я вважаю, що дизайн-мислення є одним з найкритичніших умінь для трансформацій. Адже недостатньо визначити, як ви хочете вплинути на систему. Важливо також мати методологію, щоб змоделювати цю інтервенцію.

Подвійний ефект

Мій друг придумав таке визначення: дизайн-мислення — це дизайн, який також і для не-дизайнерів. Воно було придумане для дизайнерів, але отримати користь від нього може вся компанія. Дизайн-мислення дозволяє перетворити дизайн з вузької спеціалізації на спільну для усієї організації методологію. Іншими словами, це демократизація дизайн-процесу.

На рівні компанії дизайн-мислення є соціальною технологією для змін, тобто дозволяє людям спільно працювати заради змін. Тім Браун каже, що дизайн-мислення привносить в компанію «креативну впевненість», допомагає їй стати сміливішою, навіть в умовах невизначеності. А що більше навколо невизначеності, то ціннішими є сміливість та впевненість.

На персональному рівні дизайн-мислення змінює наш мозок, робить його пластичнішим, створює нові нейронні зв’язки. Відповідно, практикуючи дизайн-мислення, ми робимо його одним з наших звичних мисленнєвих стилів, тому зможемо «вмикати» його за потреби. А ще дизайн-мислення позбавляє людей страху перед невизначеністю.

Кажуть, спочатку ми відточуємо наші інструменти, а потім вони відточують нас. Так само відбувається і з дизайн-мисленням. Спочатку ми вивчаємо його процеси й інструменти, а згодом вони трансформують нас і нашу організацію. І у цьому, напевно, й полягає найголовніша мета й цінність дизайн-мислення.

А далі…

Професор Ленстра також познайомив учасників ЕМВА-36, ЕМВА-37 та ЕМВА-38 зі складниками методології дизайн-мислення, розповів про важливі аспекти її застосування та поділився корисними посиланнями.

А ще учасники змогли спробувати дизайн-мислення «на смак», попрацювавши у малих групах та відрефлексувавши результати. Так часто й народжується цінність на МВА-програмах у kmbs: на перетині вискорівневого погляду і прикладних рішень.