Освіта як розвиток спроможності і трансформаційні лідери в контексті не аж такого очевидного питання, що тут є результатом, а що — наслідком. Саме в цей бік пішла розмова фахівців із навчання, котрі зібралися обміркувати актуальний стан науки про навчання і освітніх практик в Україні.
Коли Тимур Демчук, керівник корпоративного навчання kmbs і викладач в «Майбутні» й kmbs, актуалізував слайд, на якому були чотири портрети і запропонував слухачам назвати цих людей, то питання для учасників kmbs було напрочуд простим. Адже до цього кейсу викладачі Школи звертаються часто. То є «найвідоміші однокласники в світовій історії» (процитуємо Тимура Демчука) і їхній учитель: Аристотель — Александр Македонський, Птоломей, Селевк. У який спосіб і для чого Аристотель створив свій ліцей саме так, щоби його випускники були спроможними започатковувати імперії, розвивати держави? Так була задана магістральна тема дискусії.
З часів Аристотеля змінилися форми навчання, мотивація навчання, але одне щонайменше осталося незмінним: «Кожен учень волів би мати доступ до власного Аристотеля». Роль учителя все ще є засадничою у системі навчання. Навіть у тих форматах, де учитель фактично відсутній і діти навчають один одного через систему партнерства, навіть тоді відсутність наставника дорівнює присутності його рольової функції.
Олена Северенчук, керівниця комунікаційного офісу «Малої академії наук» (якій і належить цей почасти дотеп про «доступ до власного Аристотеля») принагідно згадала одну з хітових промов TED Talks «Every Kid Needs a Champion», що її виголосила Рита Пірсон. Вона працює з людьми, які мають проблеми в навчанні. Один із її учнів написав тест на двадцять питань, на вісімнадцять з яких дав невірну відповідь. Пірсон повернула йому роботу, яку оцінила не у звичні «мінус 18», але у «плюс 2». Олена Северенчук відзначила такий підхід, як те, чого ми маємо прагнути, коли говоримо про роль учителя в сучасній освіті. Наставник мотивує, взаємодіє, дає право на помилку, зокрема. Зокрема, бо таких пунктів буде ще чимало, адже контекст навчання страх який динамічний, що і засвідчили останні півтора роки.
Формати навчання безумовно міняються, той, хто нині воліє собі за наставника Аристотеля, воліє його в іншому контексті. І мова навіть не в урочно-класному підході, до якого привчили кілька генерацій і від якого, на щастя, почали поступово відмовлятися. Антон Мартинов, засновник видавництва «Лабораторія» і Librarius, слушно зауважив, що формати навчання не просто міняються, а масштабуються. Будь-яка інновація в освіті залишається точковим експериментом, якщо не надається до масштабування — з цим погодилися всі учасники розмови.
Головна трансформація в навчанні, що відбулася з часів Аристотеля, є масове відтворення знання: Аристотелей на всіх просто не вистачить. І чатує небезпека (що з нею уповні стикається спеціалізована освіта): засвоєний один раз підхід людина пристосовує до вирішення питань із різних сфер. Саме тому на часі відмова від комплексного підходу на користь ціннісного навчання (що очевидно неможливо поза кардинальних змін у системі педагогічної освіти).
Олена Северенчук звернула увагу слухачів, що в Києві сьогодні є дві сотні приватних шкіл і десь п'ятсот державних, відсотково більше учнів звісно що в державних школах (і навіть при цьому київські школи зі зростом населення не справляються). Жодне європейське місто не має такої кількості приватних шкіл. А це значить, — прокоментував ситуацію Іван Примаченко, — що система державної освіти нагально потребує трансформації, щось в ній не працює так, як мусить.
Іван Примаченко — співзасновник платформи масових відкритих онлайн-курсів Prometheus, про досвід яких він і розказав. Середній вік учасників 35-40 років, ролики на платформі не перевищують десяти хвилин. Так триває боротьба за увагу, так триває боротьба за мотивованого учня. Дорослу людину приведе в навчання сильна мотивація, бажання навчитися учитися і нарешті позитивний досвід — власний чи когось поруч. Освіта мультиплікаційна, на освіту помножується все, що відбувається в світі, — слушно акцентував Іван, — нові ідеї потребують масштабування, система навчання тут не становить винятку. «Деякі ідеї щодо навчання принципово немасштабовані», — закрив у цей момент дискусії Іван Приймаченко мрію, як кожен обдарований учень має безпосередній доступ до геніального наставника. А от реформа педагогічної освіти — завдання реальне до виконання.
Тимур Демчук вчасно процитував книжку Рона Фрідмана «Розгадка геніальності» (яку недавно видала «Лабораторія»); дослідник порадив, як сягнути рівня генія: працюй на межі можливості, використовуй нагоди для розвитку і глибоко рефлексуй свою роботу. Звучить достатньо просто, щоби бути складним рецептом спроможності до трансформації в навчанні.
