Кілька місяців тому група українських підприємців зустрічалася в Таллінні з екс-міністром економіки Естонії Хейдо Вітсуром. Він ділився досвідом проведення реформ у своїй країні. Уже після фінальних аплодисментів один з українців запитав: “Що вам не вдалося? Від чого ви б застерегли Україну?”.

Хейдо відповів: “Бажаю вам не потрапити у пастку середнього доходу. Не бути промисловим майданчиком, хай навіть з випуску чіпів чи іншої високотехнологічної продукції. Ця дорога призводить до низького, у кращому випадку — до середнього доходу громадян. Ми у цю пастку потрапили і зараз важко з неї вибираємося”.

Більшість українських сіл і міст знаходяться у пастці навіть не середнього, а низького доходу. Конкуренція на основі низької зарплати, побудова заводів з тисячами робітників дасть лише короткострокову вигоду. Можливо, вона сьогодні й потрібна українським регіонам, але в довгостроковому вимірі лише посилюватиме пастку низького доходу. Чи хочемо ми, щоб наші діти і внуки працювали на конвеєрі? Якщо ні, то потрібен інший шлях розвитку.

Питання, яке ми ставимо собі й управлінцям у бізнес-школі: як забезпечити розвиток громади в рази? Загальновідомі відповіді не підійдуть: в українських селах і містах завтра не з’являться європейські дороги, університети з топовими світовими рейтингами, мільярдні лабораторії і конкуренти Toyota чи Apple.

Потрібна відповідь на інше питання: які несиметричні рішення можуть запустити розвиток українських регіонів у потрібному темпі й масштабі? Як у нашій економічній ситуації стати на шлях масштабного розвитку і високого доходу? Якщо міський чи сільський голова, бізнесмен або представник громади має амбіції розвитку регіону в таких масштабах, то які нелінійні рішення йому допоможуть?

Відповідей, ймовірно, багато, але я б хотів сконцентруватися лише на одному підході, який можна побачити в різних куточках світу, на різних континентах. У масштабах села, міста, метрополії, регіону. Це рішення завжди корелює з високою доданою цінністю і більш ніж середніми доходами. Його назва — кластер.

Європейський Союз розвиває свою економіку через призму кластерів, їх на його території понад 2 тисячі

Європейський Союз розвиває свою економіку через призму кластерів, їх на його території понад 2 тисячі

Про кластери сказано багато, але в Україні мало що з цього реалізовано. Даний підхід сформулював бізнес-гуру Майкл Портер, коли у 1990 році перевернув розуміння економічного розвитку. Він поставив питання: чому всередині країни одні регіони розвиваються набагато потужніше, ніж інші? Відповідь: бо в цих регіонах розвинені кластери — географічна концентрація організацій навколо однієї smart-спеціалізації, які і конкурують, і співпрацюють.

Чилійське вино, баварські автомобілі, стільці в італійському містечку Удіне, цукрова тростина в Бразилії — це приклади кластерів, яких у світі тисячі. Програми з розвитку кластерів мають понад 75 країн світу. Європейський Союз розвиває свою економіку через призму кластерів, їх на його території понад 2 тис.

Рік тому група MBA-учасників Києво-Могилянської бізнес-школи відвідувала Napa Valley — винний кластер у Каліфорнії. Це одна з багатьох американських гірських долин. Її протяжність — 40 км на 10 км, вона об’єднує дев’ять містечок з 125 тис жителів. У 1950-х роках власники кількох винарень почали щотижня зустрічатися на ланч і міркувати, як Napa Valley може стати найкращим винним регіоном світу.

Між тим часом і нашими днями — багато управлінських рішень, які дали результат: Napa Valley — винна столиця США. Вона об’єднує понад 400 винарень, 105 готелів і 125 ресторанів. У 2014 році край відвідало 3,3 млн туристів, лишивши тут 1,63 млрд дол. Це додатково до 3 млрд дол від експорту вина за межі регіону. Пляшка вина з етикеткою Napa Valley коштує в середньому на 10 дол дорожче, ніж ідентичні вина із сусідніх каліфорнійських долин. Усе це — ефекти розвитку за кластерним принципом, коли “один плюс один значно більше, ніж два”.

Ще один приклад кластерів — Food Valley в Нідерландах. У невеличкому регіоні Гелдерланд з радіусом 30 миль навколо міста Вагенінген існує своя “долина”, де співпрацюють агробізнес, освіта та інноваційні технології — понад 15 тис гравців.

Кластери — це довгостроковий розвиток. Цей підхід вимагає перспективи щонайменше на п’ять-сім років

Кластери — це довгостроковий розвиток. Цей підхід вимагає перспективи щонайменше на п’ять-сім років

Ядром кластеру став університет Вагенінген, який вважають найкращим вищим аграрним навчальним закладом у світі. Навколо нього об’єдналися наукові лабораторії, 60 корпорацій, виробники техніки, добрив, засобів захисту рослин, розробники технологій виробництва і безпеки продуктів, переробки стічних вод, виробництва біопалива, енергозбереження, ІТ і нанотехнологій.

Завдяки цьому кластеру країна, територія якої у 15 разів менша від України, має статус “городу” Європи і стала другим у світі експортером аграрної продукції.

Кластери можуть стати двигунами розвитку для українських регіонів, бо цей підхід забезпечує кращу продуктивність. Коли на певній території концентруються гравці навколо однієї продуманої спеціалізації, з’являються нові ефекти.

Наприклад, більш видима і чесна конкуренція, нові робочі місця, розвиток талантів, залучення інвестицій, розвиток освітніх і наукових центрів, прихід кращих постачальників. Як результат — збільшення експорту і зростання конкурентоспроможності, а значить — забезпечення вищого доходу.

Кластери — це довгостроковий розвиток. Цей підхід вимагає перспективи щонайменше на п’ять-сім років. Проте світ ще не знайшов більш дієвого підходу до економічного розвитку території, якщо мова йде про залучення багатства в регіон.

З чого почати розвиток кластерів в Україні? Передусім — з підготовки критичної маси управлінців для бізнесу, науки, громадського сектору і місцевої влади, які розуміють феномен кластеру, його переваги і недоліки. Тому протягом останніх трьох років ця тема стала складовою усіх МВА-програм нашої бізнес-школи.

Однак розуміння феномену кластеру, звісно, замало. Потрібні професіонали, які візьмуть на себе відповідальність за створення кластерів у регіонах.

Саме задля цього ми з міжнародною агенцією Cluster Navigatos запускаємо конкурс кластерів України, за результатами якого управлінці з амбіціями отримають грант на навчання у першій в Україні “Школі розвитку кластерів”.

Це лише перший крок. Що потім? Супровід пілотних кластерів через розвиток комплементарних команд на перетині місцевої влади, бізнесу, освіти і громадянського суспільства, а також відкрите партнерство з тими людьми та інституціями, які сприяють ґрунтовним змінам українських регіонів.

Далі — наступні несиметричні рішення і м’які важелі впливу. Зокрема, розвиток взаємовигідних зв’язків між українськими і світовими кластерами та екосистемами.

Колонка була опублікована на сайті “Економічна правда”

Кластери для України. Коли один плюс один — більше, ніж два