Деякі цитати Девіда Іглмена:

– Мозок абсорбує усі вхідні дані, обробляє їх у різні способи – і видає нові ідеї. Існує три шляхи отримання нових ідей, які можна назвати «скручуванням», «дробленням» та «змішуванням».

– «Скручування» – це коли ви берете щось і починаєте розтягувати його, ніби пластилін, робити більшим чи меншим, товстішим чи тоншим, змінювати якісь деталі тощо. Якщо подивитись на різноманітні монументи, створені у процесі розвитку людської культури, то можна побачити чимало прикладів «скручування». Ми змінювали форму людського тіла, робили акценти на різних частинах, гралися із повнотою…

– Ті ж когнітивні процеси, що використовуються у мистецтві, властиві й науці. Наприклад, у 1920-ті блимання зустрічних фар було реальною небезпекою для водіїв. Науковець Едвін Ленд міркував, що міг би вирішити цю проблему за допомогою поляризованих кристалів. Але у ті часи такі кристали були досить великими – тому він придумав, як зменшити їх розмір та створити з них вітрове скло автомобіля.

– «Дроблення» відбувається так: ви берете вхідні дані й розбиваєте їх на шматки, а потім щось робите з рештою. Наприклад, митець Корі Аркенджел взяв відеогру Super Mario Brothers і викинув з неї усе, окрім маленьких хмаринок. А потім створив інсталяцію Super Mario Clouds.

Ті ж когнітивні процеси, що використовуються у мистецтві, властиві й науці. Але це не завжди очевидно зовнішньому спостерігачу

Ті ж когнітивні процеси, що використовуються у мистецтві, властиві й науці. Але це не завжди очевидно зовнішньому спостерігачу

У наукових лабораторіях ми також часто відкидаємо певні частини, щоб побачити щось нове. Наприклад, у нейронауках є метод Clarity: ми беремо мозок і вимиваємо молекули жиру, таким чином роблячи практично прозорою певну ділянку мозку і відповідні нейронні шляхи.

На «дробленні» базується майже весь цифровий світ. Адже усе, що ми бачимо на екрані, складається з окремих пікселів, квадратиків різного кольору.

– “Змішування” – це коли мозок бере дві або декілька ідей, міксує їх та отримує нову на виході. У античній міфології є безліч прикладів “змішування”: скажімо, сфінкс – напівлюдина-напівлев. Наука також використовує цей механізм. Наприклад, багато років вчені намагались навчитись синтезувати павучий шовк, що є міцнішим за сталь. Проте не могли тримати багато павуків разом, бо вони вбивали один одного. Зрештою, генетики виокремили ген, який відповідає за вироблення шовку, і додали його до геному кози. В результаті отримали павуко-козу, що синтезує молоко, у якому міститься павучий шовк.

– У мистецтві використання трьох шляхів отримання нових ідеї є досить видимим. У науці відбувається те саме, проте це не є настільки ж очевидним. Коли ми беремо у руки смартфон, ми не розуміємо, наскільки багато інновацій закладено у нього – а лише сприймаємо його як цілісну річ.

Як виникають ідеї?