Деякі цитати Джона Фуллертона:

– Живі системи мають так звані здорові ієрархії. Ієрархія сама по собі не є чимось поганим. Але ієрархія, де верхівка “вижимає” все можливе з нижніх рівнів – гарантовано є поганою та нестійкою.

Скажімо, лев у лісі стоїть на верхівці харчового ланцюжка. Проте він не вбиває тварин з ранку до вечора – більшість часу він відпочиває. Він виконує важливу функцію, балансуючи кількість малих та великих тварин. Якщо ж він вирішить отримати все, що тільки можна, заради власного зиску, – система стане дуже нездоровою.

– На жаль, саме так часто відбувається у сучасній економічній та політичній системах. Організації стають все масштабнішими, отримують більше впливу, але мета у них практично завжди одна – максимізувати цінність для стейкхолдерів – саме так усе влаштовано. Цикл зростання нерівності вбудовано в дизайн системи.

– Що можна з цим зробити? Одна з відповідей – регуляторний режим, який розуміє принципи функціонування ієрархій і має стимули й антистимули, що мотивують ринкових гравців рухатись у бік більш здорових систем.

Потрібні стимули, які мотивуватимуть компанії до поведінки, яка відповідає принципам функціонування живих систем

Потрібні стимули, які мотивуватимуть компанії до поведінки, яка відповідає принципам функціонування живих систем

Вже зараз в банківських системах деяких країн закладено антистимули, що підказують організаціям: ставати занадто великими й складними – невигідно. Потрібні також стимули, які мотивуватимуть компанії до поведінки, яка буде відповідати принципам живих систем.

– Майже кожна жива система є фрактальною. Скажімо, серцево-судинна система людини, система річок, структура дерева, блискавка… У людини є декілька великих вен, чимало середніх і безліч маленьких капілярів. Якщо перекласти цю аналогію на банківську систему чи якусь іншу сферу бізнесу, то їй варто  мати декілька масивних компаній і дуже багато маленьких.

– Зараз ми знаходимось у процесі глобальної трансформації розуміння того, як має працювати економіка насправді. Одна з переваг наукової революції полягала у тому, що ми навчились взаємодіяти зі складними речами: ми стали “розкладати” їх по “коробочках”, кожна з яких є зрозумілою. Цей редукціоністський підхід допоміг нам створити телефони, машини й інші продукти.

Такий тип мислення з нами вже 400 років, і він фактично вбудований у нашу ДНК. Проблема у тому, що світ працює не так. Людина не є лише поєднанням частин свого тіла. Редукціонізм не допомагає нам якісно зрозуміти ціле. Багато проблем, з якими стикається сьогодні економіка, беруть свій початок в обмеженнях редукціоністського підходу. Вихід – дивитись на принципи та шаблони, за якими діють живі системи, і відтворювати їх у економіці.