На виїзному модулі в Луцьку учасники програми «Громади і освітні управлінці. Стратегія цілісної дитиноцентричної системи розвитку особистості» досліджували, як розуміння особливостей середовища допомагає дизайнувати рішення, що спираються на потенціал громади та створюють можливості для її довгострокового розвитку.

Ділимос ключовими тезами розмови:

Локальна ідентичність

Досліджували, як історія, культура та особливості конкретної території можуть стати основою довгострокової стратегії розвитку. Коли громада розуміє власну ідентичність і бачить її зв’язок із ширшими світовими процесами, вона може природно формувати своє позиціонування і наративи.

Відповідальність за середовище

Говорили про те, що відповідальність за громаду починається з готовності дбати не лише про власний дім, бізнес чи організацію, а й про простір навколо. Цю думку передає образ «українського саду»: у доброго господаря впорядкований не лише власний двір, а й те, що його оточує. Так само у взаємодії влади, бізнесу та громади важливо думати не про авторство окремого проєкту, а про його довгостроковий вплив.

Бізнес і довгостроковий розвиток

Компанії, які пов’язують свою роботу з певним регіоном на роки, зацікавлені не лише в окремих проєктах, а й у якості середовища — освіті, молоді, культурі та спроможності громади розвиватися. Тому такі інвестиції стають частиною довгострокової присутності бізнесу на території та її розвитку.

Освіта і міський простір

Говорили про школу не лише як про місце навчання, а як про важливий осередок життя громади. Її простори та інфраструктура, зокрема спортивні майданчики, можуть бути відкритими для мешканців і створювати більше можливостей для взаємодії навколо школи. Водночас самі діти мають долучатися до облаштування класів і публічних просторів, у яких проводять значну частину свого часу. Для цього дорослим важливо більше їм довіряти, а не обмежувати їхню участь через страх помилок чи формальних перевірок.

Культура і пам’ять

На прикладі «Дому Пако» — родинного будинку українського письменника, перекладача та інтелектуала Юрка Покальчука в Луцьку, а нині культурного простору для резиденцій, подій, — досліджували, як робота з історією та пам’яттю території може ставати основою нових культурних проєктів.

Служіння

Завершальною темою модуля стала розмова з архімандритом Константином, намісником Жидичинської Свято-Миколаївської чоловічої обителі, про служіння та внутрішню працю людини. Він говорив про те, що монаше життя часто сприймають як втечу від складності світу, хоча насправді цей шлях - величезна робота із собою: людина спершу розбирається із собою, а лише потім може віддавати іншим.

Дякуємо партнерам і спікерам, які допомогли учасникам побачити Луцьк і Волинь через різні досвіди, практики та перспективи:

• Адаму Харламповичу, випускнику Presidents’ MBA, співзасновнику платформи «Алгоритм дій»;
• Катерині Мойсіюк, начальниці управління туризму та промоції Луцької міської ради;
• Лілії Марачканець, керівниці напряму корпоративної соціальної відповідальності агропромхолдингу Kernel, директорці благодійного фонду «Разом з Кернел»;— Микитою Москалюком, куратору програм та міжнародних проєктів платформ «Фронтера» й «Алгоритм дій»;
• Катерині Михайлюк, керівниці відділу фондів Музею сучасного українського мистецтва Корсаків;
• Валентині Галущак, засновниці приватної школи та дитячого садка в Луцьку;
• Еллі Яцуті, керівниці платформи «Алгоритм дій», засновниці літературної платформи «Фронтера»;
• Лідії Гонтар, програмній директорці ГО «Нова Столиця»;
• Архімандриту Константину, декану монастирів єпархії, наміснику Жидичинської Свято-Миколаївської чоловічої обителі;
• Руслані Порицькій, режисерці театру «Догори Дриґом».

Також дякуємо командам платформ «Алгоритм дій» і «Фронтера», Музею сучасного українського мистецтва Корсаків, музейного простору «Окольний замок», театру «Догори Дриґом» та Жидичинської Свято-Миколаївської чоловічої обителі.