Продовжуючи тему освіти, Йосиф Зісельс, Співпрезидент Асоціації єврейських організацій та общин України, звернувся до історії України та зазначив, що упродовж століть формуванню свідомого громадянина сприяла здебільшого гуманітарна освіта, яка була базовою. Однак, після 1917 року цей освітній фокус було втрачено.

Також Зісельс підкреслив, що перш ніж планувати щось стратегічно, особливо, коли йдеться не про власну долю, а про державу, треба добре розуміти особливості ідентичності українців. Нині наше суспільство перебуває між двома культурами — західноєвропейською та євразійською, і це призвело до розмитої ідентичності. З одного боку, ми не єдиний приклад держави, яка опинилась на шляху до демократичних цінностей. З іншого боку, шлях України є унікальним, адже, за словами Йосифа Зісельса світова історія не знає жодного виклику, коли з-під впливу східної жорстокої імперії після 400 років залежності, виходила така велика, слов’янська православна країна та намагалась потрапити до західної цивілізації.

Що важливо, перехід до демократичних цінностей — це еволюційний шлях, його не можна штучно прискорити, тож завдання уряду полягає у тому, щоб створити сприятливі умови для розвитку української ідентичності. 

Доповнюючи тезу про ідентичність, Сергій Косянчук, директор представництва Світового конгресу України, розповів, що діаспоряни дбають не лише про збереження української ідентичності за кордоном, а й про формування  ідентичності всередині України.

Косянчук вважає, що діаспора зі 64 країн світу є тим додатковим ресурсом для представлення інтересів України на міжнародному рівні. Також він закликав розвивати громадянське суспільство всередині країни та наповнювати українським змістом будь-які дії у гуманітарній сфері.

Розвиток громадянського суспільства можливий лише за умови усвідомлення українцями власної суб’єктності. Цю думку під час виступу розвинув Ігор Козловський, президент Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків: «Будь-яка суб’єктність неможлива без гуманітарного простору. Україна для мене — не просто певна спільнота людей, це гіпер-особистість, у якої є своє бачення світу, ідентичність та свої реакції. А гуманітарний простір — як неокортекс, що дозволяє робити саморефлексивні вибори в тій чи іншій ситуації.

Можу сказати, що після двох років у полоні, я зробив висновок, що саме тотальне гуманітарне невігластво — одна із базових причин початку війни на Сході України».

У боротьбі із гуманітарним невіглаством значну роль відіграють медіа. Юрій Макаров, український журналіст та письменник, поділився спостереженнями щодо кризи у медіа, яку можна подолати, якщо правильно сформулювати проблему.

Цитуючи Майкла Полані, Макаров підкреслив, що частиною будь-якого повідомлення є постать автора — інформація не існує без особистісного ставлення того, хто її створює. Тож набуття суб’єктності українськими медіа та усвідомлення ними відповідальності за те, що і як висвітлювати — ще один виклик, який постає перед нами.

Такий формат обговорення для спільноти Стратегічних Архітекторів відбувся вперше та є початком серії зустрічей спільноти із ключових для українського суспільства питань. 

kmbs спільно із Могилянською Стратегічною Аґенцією і надалі виступатиме майданчиком для зустрічей трансформаційних лідерів та архітекторів систем, що стануть передумовою формування державної гуманітарної політики, де у центрі уваги є людина, її всебічний гармонійний розвиток та захист її прав та свобод.