Про бізнес
У літературу ми прийшли з бізнесу і за підсумками своєї діяльності у 1998-2004 роках написали книжку «Щоденник моєї секретарки». Герой – це, фактично, наше третє «Я». Події, описані в книжці, є абсолютно достовірними, єдине, що ми змінили, – імена героїв (а багато хто і так впізнав себе в героях – і тепер з нами не розмовляє). «Щоденник секретарки» демонструє наш бізнес-шлях, я б навіть назвав цю книгу сповіддю. Роман вийшов дуже веселий, у ньому відображений весь той безлад, що тоді коївся, починаючи від адміністрації президента і закінчуючи телеканалами.
Згодом ми зосередилися на найбільш невдячній справі – виданні книжок. Ця історія – сумна, як і будь-яка правдива історія. Коли ми приїхали в 1998-му році в Україну, то раптом побачили, що в нас немає українських книг. Зовсім. Ми тоді саме написали свій перший роман, його треба було видавати, а де і як – незрозуміло. А оскільки ми були людьми з бізнесу, тому з нами відбулася класична історія, описана О. Генрі у творі «Королі і капуста». Якщо всі ходять босяка, то треба торгувати взуттям. Якщо в Україні «всі ходять босяка», тобто немає книг українською мовою, отже, треба видавати і продавати українські книги.
Книжка – це матеріалізована думка. Це унікальний продукт, який треба створити з нуля й вивести на ринок. Уявіть себе менеджером Coca-cola, який щороку повинен вивести на ринок мінімум 15-20 нових «кока-кол». Це майже неможливо, але видавці це роблять, причому дуже легко. Якась книга не зайшла, якась, навпаки, викликала величезний ажіотаж. Однак головне – що роботи зі створення нової сутності, яка називається «книжка», в принципі, стільки ж, скільки у випадку виведення на ринок нового бренду. І ти повинен пройти весь той шлях, який проходять виробники будь-якого товару.
Про написання і видання книжок
Ми починали як люди, яким щось дане, і воно в тобі кипить, бурлить, і ти не знаєш, що з цим робити. Ось ти написав книгу, а що далі? Куди з нею йти? Кому це цікаво? Найстрашніше за все у світі – це автор зі своєю книжкою. Утім, ти повинен пройти цей шлях, зрозуміти всі підводні течії, небезпеки. Сьогодні ми вже можемо сказати, що його пройшли, і все ж творимо щось таке, що є потрібним.
Коли ти стаєш відомим письменником, ти потрапляєш до рабства. Ми не стали рабами видавців тому, що самі є видавцями, але, тим не менш, ми стали рабами читачів. Читач хоче раз на рік нову книгу. А у нас книга – це процес, від ідеї до реалізації якого може пройти й 10 років, але в середньому – не менше 3-х.
Роботи зі створення нової сутності, яка називається «книжка», в принципі, стільки ж, скільки у випадку виведення на ринок нового бренду
Роботи зі створення нової сутності, яка називається «книжка», в принципі, стільки ж, скільки у випадку виведення на ринок нового бренду
Нас часто запитують, як ми пишемо вдвох. Насправді, незважаючи на те, що ми – рідні брати, у нас дещо відмінні смаки й погляди на життя, різні кути зору, тому сварок при роботі уникнути неможливо. А сварка – дуже поганий товариш творчої роботи: тільки-но ви посварилися – далі вже можна нічого не робити. Саме тому ми винайшли технологію, яка справді працює.
Головний секрет – усунути з роботи будь-яку оцінку. Ми разом працюємо над структурою, героями, спільно будуємо сценарний план, а потім пишемо. І відбувається це наступним чином: коли я написав якийсь епізод, то віддаю його братові, а Дмитро не говорить, чи йому подобається, чи ні – він сідає і переписує так, як вважає за потрібне. Потім повертає мені – я виправляю те, що мені не подобається. І цей процес може тривати досить довго. Ми якось подивися статистику: мінімальна кількість редакцій – 15, максимальна – 124, середня – 57. Коли ми прибираємо фактор оцінки і працюємо в такий спосіб, то, врешті-решт, доходимо до тексту, який влаштовує обох.
Про читання книг
Чи бувало у вас таке, що ви спочатку прочитали книгу, а потім пішли в кінотеатр на фільм, знятий за нею, і залишились розчарованими? Це трапляється часто, тому що уява працює краще. Коли людина читає, вона сама знімає кіно у себе в голові. Вона виступає і як режисер, і як художник, і як композитор, і як актор. У неї в голові працює повноцінний Голлівуд.
Чи кожній людині дано мати в голові Голлівуд? Моя відповідь – ні. Людина, яка має в голові Голлівуд, є особливою. Таких – меншість. Читання – це складний творчий процес. Коли ви читаєте книгу, ви створюєте світ. Саме тому ті, хто читають, і є елітою, особливими людьми.
Як презентувати свій проект?
Презентація книги – це велике мистецтво, якому ми вчимося постійно. Коли ми вперше йдемо до людей з новою книгою, то складаємо список того, що потрібно сказати. І тільки після п‘ятої-сьомої презентації складається спектакль. Він вже переконливий, ти вже знаєш якісь фокуси, на яких моментах люди сміються, – усе вже в тебе розписано. У результаті виникає довіра до продукту, незалежно від того, чи це книжка, чи будь-який інший проект.
Читання – це складний творчий процес. Коли ви читаєте книгу, ви створюєте світ. Саме тому ті, хто читають, і є елітою, особливими людьми
Читання – це складний творчий процес. Коли ви читаєте книгу, ви створюєте світ. Саме тому ті, хто читають, і є елітою, особливими людьми
Як має виглядати книга з історії України?
У нас з Дмитром є книга, яка називається «Мальована історія незалежної України». Історія її створення дуже проста. Коли молодший син Дмитра закінчував школу, він сказав: «У мене особиста драма. Я складаю ЗНО з історії. Поясніть мені, будь ласка, простими словами, як усе це запам’ятати. Українська історія – це суцільна каша з князів, гетьманів і письменників, у якій немає жодної системи». Нам стало соромно, бо він же – не єдина дитина, яка не знає історії. Тому ми й вирішили написати цю книгу.
Оскільки ми родом із бізнесу, то одразу поставили запитання: а для кого ми пишемо? Хто наш читач? Домовилися, що у першу чергу – молоде покоління. Вони звикли до книжок з картинками. Сьогодні будь-який сайт без картинок, навіть науковий, ніхто читати не бути. Крім того, ми помітили, що у теперішнього молодого покоління зник рефлекс перегортання сторінок. Тому ми вирішили, що нова книга з історії України повинна бути, по-перше, тонкою (80 сторінок від Трипілля і до 1991-го року), по-друге, з картинками, а по-третє, – такою, щоб не треба було перегортати сторінки.
Домоглися ми цього дуже просто: один розворот – один екран. Фактично, ми створили набір комп’ютерних екранів. І, таким чином, отримали дещо парадоксальне – книжку, у якій не потрібно перегортати сторінок, адже все найнеобхідніше з однієї теми міститься на одному розвороті. Ще один наш винахід полягає в тому, що на всіх мапах у книзі ми показуємо кордони сучасної України. Завдяки цьому дитина, вивчаючи ту чи іншу тему, має можливість знайти на карті своє рідне місто чи село і скласти уявлення про те, що ж відбувалося там за половців, у добу козаччини, за часів Другої світової війни.
Про кримських татар
Нам нав’язали, що мусульмани – вороги християн, і що Кримське ханство постійно на нас нападало, забирало ясир, знищувало церкви і таке інше. Однак, виявляється, що на території Кримського ханства була християнська єпархія, яка називалася готською, і існувала вона там з апостольських часів. Тобто коли туди прийшли Кирило і Мефодій, там уже було християнство.
Християнство в Криму було знищено російськими окупантами в 1783-1786 роках. Тому кримські татари – ніякі не вороги українців. Усі найбільші перемоги Україна здобувала у союзі з кримськими татарами. Михайло Дорошенко загинув у Криму, воюючи з турками на боці кримських татар. І коли утворилася в 1917-му році Кримська народна республіка та Українська народна республіка, вони одразу підписали між собою договір.