Щодо МВА-освіти можна почути протилежні думки: від «якщо я є власником бізнесу, навіщо мені ще вчитися» до «щоб стати сучасним управлінцем, без МВА-освіти нікуди». Хто правий? І що, власне, передбачає МВА-освіта?

Олена Жильцова: Не праві ані перші, ані другі. Звісно, є ті, хто впевнений, що вже все вивчив, про все дізнався, має посаду СЕО чи є засновником бізнесу, а отже — усього досяг. Але ж сьогодні світ драматично змінюється і постійно оновлюється. Скажімо, раніше середня тривалість життя компаній, що входять до переліку S&P 500, була 67 років, а зараз — 15.

Те саме відбувається на персональному рівні. За даними Всесвітнього економічного форуму, «період напіврозпаду» навички або компетенції зараз становить п’ять років. Отже, вже через п’ять років те, чим ви володієте, те, як ви працюєте, наполовину девальвується. Звичайно, усе залежить від того, яка це навичка: технологічні застарівають швидше, управлінські, стратегічні спроможності — довше. Але найголовніше те, що якщо ти одного разу взяв висоту – це абсолютно не гарантує тобі право на успіх ані на персональному, ані на організаційному рівні.

А значить, тобі потрібно постійно перевинаходити себе. Винаходити портфоліо своїх спроможностей, поглядів, переконань тощо. Чи можна це робити тільки за допомогою МВА? Звісно, ні. Це треба робити в дуже різний спосіб.

Тепер звернімося до другої когорти, яка каже, що без МВА освіти нічого не вийде, а з нею на всіх дорогах буде зелене світло. Загальносвітова статистика стверджує: з-поміж людей, які подаються на посаду топменеджерів, 93% мають диплом МВА. Це означає, що вони конкурують між собою. Хтось із-поміж них є сильнішим (завдяки, зокрема, роботі над собою), а хтось, навіть маючи цей статус, відстає. Отже, це про невпинну роботу. І тому я думаю, що жодна з двох думок не є правильною.

А які напрямки МВА-освіти зараз є найпопулярнішими і найзатребуванішими?

О.Ж.: МВА освіта змінюється так само, як і все інше. Нещодавно АМВА, міжнародна асоціація, яка об‘єднує провайдерів МВА-програм, запитувала деканів провідних бізнес-шкіл, чи буде МВА змінюватися. 77% відповіли, що за 10 років МВА зміниться фундаментально. Це буде не просто редизайн, оновлення, покращення — а фундаментальна зміна продукту.

Зараз важко сказати точно, куди ми рухатимемося. Але певні тренди я можу ідентифікувати. Їх є три великі групи: про теми, формати, учасників.

Стосовно тем — керівники інституцій чи їхні власники очікують, що навчальна програма точніше відповідатиме тому, з чим зараз найбільше контактує бізнес, і що для нього є «найгарячішим»: управління інноваціями, сталий розвиток, циркулярна економіка, виклики глобальної мережі постачання, етичне лідерство тощо.

Також є запит на те, щоб бізнес-школи стали більш «софтовими». МВА-випускники зі всього світу демонструють хороший рівень «хардових» спроможностей (знання фінансів, обліку, розрахунків, тощо), але часом «провисає» гуманітарний компонент.

Тепер щодо форматів. Раніше був популярний full-time MBA — тобто управлінець чи власник брав дворічну відпустку, щоб переосмислювати себе. Зараз дедалі більшої популярності у світі набуває part-time MBA, коли ти поєднуєш навчання і роботу в професійній ролі. Це дозволяє не випадати на два роки з ділового контексту й одразу ж імплементувати те, про що учасники дізнаються у бізнес-школі.

Ще один тренд, який стосується форматів: два роки тому, коли почалася пандемія, усі вважали, що перехід в онлайн — це втрата якості. А зараз це вже стає «гігієнічною» опцією, наявною за замовчанням. Школи сьогодні мають пропонувати blended-навчання, коли ти можеш брати участь і онлайн, і офлайн. Зрештою, це дозволяє управлінцям навчатися, навіть подорожуючи, перебуваючи у відрядженнях.

А що стосується учасників, то тут я зазначу один тренд: дедалі більше зростає відсоток жінок на програмах МВА. Сьогодні у світі це 33% , а раніше було лише 20%. Це означає, що різноманіття та інклюзія — це не тільки красиві слова, жіноче лідерство продовжує розвиватись.

Як технології впливають на зміни в МВА-освіті?

О.Ж.: Технології зараз впливають на все, і МВА не виняток. По-перше, класичні курси МВА-програм потрібно оновлювати відповідно до того, які зміни привносять технології в ту тему, яка викладається на цьому курсі. Скажімо, якщо ви викладаєте глобальні фінанси, то вже не можете не працювати з учасниками щодо того, як технології змінюють глобальну фінансову систему, банківську систему. Якщо ви викладаєте курс Human Capital, як я, то вже не можете не говорити про те, як буде працювати human + machine, тобто інтегровані команди людей та машин, і як із цим впоратися управлінцю. Отже, кожен викладач відстежує технології в своїй області досліджень та оновлює свій курс.

По-друге, є таке переконання, що мають з'являтися окремі курси, присвячені аналітиці, роботі з технологіями. Це стає для нас базовими вміннями, як читання, письмо, математика. Є навіть чимало лідерів думок у сфері бізнес-освіти, які переконані, що програмування на якомусь елементарному рівні має увійти в усі програми.

Окрім того, що змінюється те, що ми викладаємо, ще й змінюється те, як ми викладаємо. І це про те, що ми починаємо використовувати різноманітні технології для проведення навчання. Вони, окрім іншого, дозволяють вивчати «навчальну поведінку» учасників. І за цими даними налаштовувати курси. Це робить навчання більш персоналізованим, ефективним, асинхронним. Наприклад, сьогодні технології можуть допомогти викладачу за рухом очей частково визначати реакцію аудиторії й у прямому ефірі налаштовувати свої повідомлення.

І, звісно, якщо бізнес-школа хоче бути на «ти» з технологіями, то вона не може не впроваджувати їх у своїх внутрішніх процесах. Це просунуте адміністрування всієї вибірки активностей: від аплікаційного процесу і до взаємодії зі спільнотою випускників.

Отже, перехід в онлайн не заважає ефективно навчатися на МВА-програмі, тому що сучасні технології допомагають налагоджувати спілкування?

О.Ж.: Навчання зараз — це постійний інтерактив. І викладач у ньому вже не є єдиним джерелом знань, до якого прийшли люди «напитися». На сьогоднішній день навчання — це інтерактивна взаємодія учасників (ми, до речі, називаємо їх саме учасниками, не студентами, щоб підкреслити їхню суб’єктність). Це — про співучасть і про співтворення навчального простору. А інколи й викладач може навчитися від учасників більше, ніж вони від нього.

Досягти такого онлайн — потребує певної майстерності. Просто перенести в онлайн курс, який ти раніше читав офлайн, не вийде. Але є багато інструментів, які допоможуть. Звісно, це новий виклик для викладачів, але дійсно — навчати онлайн можна без втрати якості.

Зараз в Україні триває війна, і певні представники бізнесу, які хотіли б вчитися на програмах МВА, кажуть: «от закінчиться війна, тоді й піду». Що можна їм відповісти?

О.Ж.: Звісно, це дуже болюче запитання. Але програма Еxecutive MBA, яку я маю честь очолювати в kmbs, не зупинилась. Усі наші групи продовжують навчання, і я знімаю капелюх перед цими людьми. У складних обставинах, і персональних, і організаційних, вони продовжують. І я хочу їм подякувати за те, що ми робимо це разом.

Також хочу згадати Клайва Льюїса, автора «Хронік Нарнії». Він був випускником Оксфордського університету та ветераном Першої світової війни. У 1939 році, з початком Другої світової війни, в Оксфорді виникли певні буремні настрої. Студенти ставили собі запитання: чи повинні вони продовжувати? Чи це взагалі етично — думати про якісь там формули, коли у світі йде війна, і вони бачать, що відбувається на вулицях Варшави? Ось тоді Оксфорд запросив свого випускника Льюїса зробити промову.

Це сталося 22 жовтня 1939 року, і це була фантастична промова. Основна її теза — про те, що це неправда, начебто є якесь «нормальне життя». Ми завжди балансуємо на краю прірви, і у нас завжди є величезна кількість різноманітних причин, чому «не зараз». Хвороби, віруси, пандемії – якщо перекласти на наш контекст. Якби людство зупиняло свою інтелектуальну та естетичну діяльність кожного разу, коли є ці причини, то ми б досі нічого не досягли у своєму цивілізаційному розвитку.

Людство завжди розв'язувало математичні теореми в осаджених містах, вело метафізичні дебати в камерах засуджених, гострило думку на ешафоті тощо. І я повністю із цим згодна. Не варто чекати «доброго часу» — його не буде.

А ще хочу сказати, що управлінцям у нинішньому світі й так доволі складно, а найближчим часом викликів стане ще більше через наслідки війни, значну втрату економічного потенціалу, людського потенціалу тощо. У цей час зупинити інвестиції — зокрема у свій розвиток — це наче зупинити годинник, щоб заощадити час.

Хочемо чи ні, нам доведеться усі ці проблеми розв‘язувати. І ми маємо бути до того готові. Я переконана, що управлінцям найвищої ланки треба виходити у відкритий освітній простір, у групи, де є інші СЕО, де вони можуть спільно обговорювати, шукати рішення. Адже лише системні, глобальні рішення допоможуть подолати ці виклики.

Чого саме можуть навчитися управлінці найвищого рівня на МВА-програмах?

О.Ж.: У межах нашої Executive MBA ми завжди починаємо з себе самого. Говоримо про свої персональні стратегії, тому що найбільшим обмеженням людини часто є вона сама. А найбільшою скляною стелею бізнесу є, власне, її перші особи.

Стрижневий рівень програми — це, власне, стратегії нового часу. Що таке стратегія зараз, чому стратегія – це не план, і чому це міф, що не можна стратегувати в турбулентні часи. Ми говоримо про бізнес-моделі, екосистеми. І, звичайно, розбираємося, як впроваджувати стратегії. Адже класний управлінець не тільки вміє написати гарний концепт, але й імплементувати його в організаційному контексті.

Усе це стосується програми Executive MBA. А ще у нас є Presidents’ MBA — програма для тих, хто є власником бізнесу, і MBAF — програма для фінансових директорів і аналітиків.

Якщо людина вирішує, чи потрібна їй МВА-освіта, чи ні – що має стати для неї головним аргументом?

О.Ж.: Інколи учасники подаються на програму й не до кінця розуміють, для чого їм це потрібно. Інколи трапляється така собі «данина моді». Ми рекомендуємо ставити собі запитання: навіщо мені це потрібно? Власне, через це й стартуємо з персональних стратегій. На цьому рівні можна вийти на свої очікування від програми.

Звичайно, повного збігу між реальністю та очікуваннями не буде. Як правило, в чомусь ви отримуєте більше, а в чомусь — зовсім інше. Але все одно набагато краще, коли ти приходиш навчатися з певним рівнем усвідомлення свого «навіщо».

Є такий підхід flipped learning, перевернуте навчання, коли ти ще до того, як починаєш вчитися, трішечки готуєш себе, зокрема, пишеш свій список запитань. Доведено, що ефективність у такому випадку вища. Оскільки нам хочеться створювати максимальну цінність для учасника, ми завжди просимо його задуматися. Втім, потім цей запит може кілька разів змінитися на програмі.

Отже, тим, хто думає йти навчатися, я би рекомендувала почитати, подумати, подивитися, зокрема, почитати кейси випускників.

А як обрати МВА-програму? Адже у світі їх понад 2,5 тисячі.

О.Ж.: Так, їх є багато, й вони відрізняються за дуже різними критеріями: мова викладання, на яких платформах чи  у  яких  кампусах ведеться викладання, графік викладання, кількість модулів тощо. З іншого боку, у світі зараз маємо такий тренд, що дедалі більше учасників обирають локальні програми з глобальним концептом. Тобто обирають навчатися в школах, які знаходяться у їхніх країнах, але проводять міжнародні модулі, залучають іноземних професорів, мислять і діють глобально. Мені здається, що це ефективне рішення.

А які практичні результати дає МВА-навчання? Наприклад, знайти кращу роботу, суттєво збільшити заробітну плату?

О.Ж.: Взагалі МВА — це магістр з бізнес-адміністрування. У світі є два пласти цих програм. Перший — це програми, на які вступають на ранніх стадіях кар‘єри, одразу після бакалаврату. А другий — це програми на зразок тих, які ми маємо в kmbs, тобто програми для зрілих учасників. Зазвичай для них це друга освіта, дуже осмислений вибір.

На що напряму впливають такі програми? Вони точно впливають на твою професійну і персональну «дельту» (різницю між тим, яким ти заходив на програму, і тим, яким ти виходиш). Колосально зміниться портфоліо спроможностей, спосіб мислення, «оптика», тобто те, що спроможний бачити, нетворкінг, розуміння себе й своєї команди.

Що ж стосується заробітної плати, то начебто за статистикою 77% людей після МВА отримують більше. Але є така влучна метафора — «озеро-морозиво». Якщо подивитися на графік, як зростає і падає кількість утоплень в озері, і графік споживання морозива, то вони йдуть синхронно. Тобто тут є кореляція, хоча насправді немає жодного причинно-наслідкового зв‘язку. Існує третій чинник — літо, і влітку люди більше купаються та більше їдять морозива.

Так і з цими 77% вищої зарплати. Ми не знаємо до кінця, чи це заслуга МВА, чи просто до нас вже приходять ті люди, в яких є амбіції, готовність розвиватись і працювати над собою. І цьому вони завдячують своїм успіхом.

Повний запис ефіру за посиланням: https://podcasts.nv.ua/episode/14001.html