Яким був ваш шлях до бізнесу у сфері залізничних перевезень?

Олександр Ткачук: За освітою я юрист, і вже тривалий час у залізничному бізнесі. Цей бізнес знав вже дуже добре – тому вирішив перенести накопичені знання в практичну площину. І в 2011 році розпочав власний бізнес з організації перевезень вантажів залізницею. Для мене це був перехід на новий рівень – рівень підприємництва. Це була певна авантюра, адже ця сфера досить специфічна і залізниця традиційно є закритою системою, як і більшість пов’язаних із нею компаній.

З якою метою ви йшли до kmbs і що отримали внаслідок навчання?

О.Т.: Почалося все зі звичайної цікавості, але вже співбесіда з керівником програми перевернула мій мозок догори дригом. Я вийшов з цієї зустрічі з величезною кількістю запитань про бізнес та життя. З цього почався мій процес пізнання й пошуку відповідей, який продовжується досі.

Навчання на МВА стало для мене якісним проривом. Величезну роль відіграла гуманітарно-філософська складова. Адже вона спонукає мислити, ставити глобальніші, ширші, концептуальніші питання – і при цьому розуміти, що відповідей на них може й не бути.

Зміни, які відбувалися зі мною, я переносив на компанію. Можна сказати, що до kmbs мене скоріше цікавила кількість накопичення, то після навчання я почав більше замислюватися над якістю, системністю.

Що для вас означає роль мецената? Чим меценатство відрізняється від благодійності?

О.Т.: Благодійність – це про виживання. Всі благодійні проєкти мають на меті виживання чи то якось особи, чи громади, чи людства в цілому. А меценатство – це скоріше про розвиток і створення нового. Для мене меценатство – про створення нового середовища.

Гуманітарно-філософська складова навчання спонукає мислити, ставити глобальніші, ширші, концептуальніші питання – і при цьому розуміти, що відповідей на них може й не бути

Гуманітарно-філософська складова навчання спонукає мислити, ставити глобальніші, ширші, концептуальніші питання – і при цьому розуміти, що відповідей на них може й не бути

Відповідно, меценат – це людина з лідерськими якостями і бажанням змін. І його роль полягає у допомозі в реалізації цих змін.

Що спонукало вас долучитися до премії Георгія Ґонґадзе у якості мецената?

О.Т.: Я отримав запрошення стати меценатом від спільноти випускників kmbs, і мене зачепили слова «інноваційність» та «створення нового».  Це повністю відповідає тому, як я бачу меценатство: як перетворення старого в нове, розвиток.

Також мені здається дуже актуальною тема інновацій в журналістиці. Адже суспільство вимагає від журналістів резонансних розслідувань, генерування новин. Але, фактично, ми тільки споживаємо цей контент, але ніяк не використовуємо його. Люди перестають читати публіцистику, за виключенням дуже вузького кола. І це – велика проблема.

Зараз новини – це лише накопичення інформації. Сподіваюся, що премія Георгія Ґонґадзе допоможе появі нових журналістів, роль яких полягатиме не тільки у публікації новин, але й в осмисленні певних подій та зв’язків між ними, донесенні різних позицій та моделюванні сценаріїв майбутнього. Така журналістика стимулюватиме людей замислюватися над важливими питаннями – і вчитиме мислити загалом.

Що, на вашу думку, потрібно для розвитку культури меценатства в Україні?

О.Т.: Більшість людей сьогодні вважають, що благодійність і меценатство – одне й те саме, і не розуміють, навіщо потрібне меценатство. Тому, перш за все, варто пояснювати і розповідати, змінювати негативне ставлення на позитивне. Може, це в якійсь мірі прозвучить  цинічно, але меценатству потрібен маркетинг. Воно має стати не просто зрозумілим, а модним.

Я впевнений, існує чимало цікавих ідей для проєктів, але люди не знають, як їх реалізовувати, куди звертатися. А для того щоб меценатство стало масовим явищем, потрібно, щоб потенційні меценати (а їх багато!) бачили ідеї, щоб було, про що говорити.

Меценатству потрібен маркетинг. Воно має стати не просто зрозумілим, а модним

Меценатству потрібен маркетинг. Воно має стати не просто зрозумілим, а модним

А ще потрібна певна основа, базис, який би об’єднав людей, які прагнуть допомагати створенню нового. Наприклад, спільнота випускників Києво-Могилянської бізнес-школи – саме такий базис.

Що поєднує випускників kmbs, які стали меценатами?

О.Т.: Ми, ті хто долучився до премії Георгія Ґонґадзе, – випускники MBA, і під час навчання ми мали важливі філософські та гуманітарні курси. Ми маємо цінності, які нас об’єднують: прагнення змінювати себе і оточення. Ніхто з нас не прагне привласнювати славу, нас цікавлять зовсім інші речі.

На які проєкти звертатиме увагу спільнота випускників kmbs у майбутньому?

О.Т.: Однозначно, на культурні та філософські – такі, що торкаються людей і стимулюють їх мислити. Мені здається, що меценатам потрібно вкладатися саме у ці речі, основні проблеми виникають через різні рівні мислення. Коли ми розвиваємо мислення, нам стає простіше спілкуватися, обговорювати будь-які питання, ми стаємо більш усвідомленими. І це допомагає і економіці, і політиці, і багатьом іншим сферам суспільного життя.

Джерело: mind.ua