Проте за останні сто років наука кардинально змінилася, що допомогло краще розібратися зі світом бізнесу. Нове уявлення про організацію відходить від концепції механізмів, популярної в століття бюрократії. Зараз слід говорити про більш рухливі органічні структури без чітких меж. Компанії – живі системи, що мають такі ж спроможності адаптуватися і зростати, як і все живе.

Ньютонівське VS квантове

Ньютонівське бачення світу – це епоха механіки. Відповідно до цієї концепції ціле слід вивчати, розділяючи його на частини, тобто чим більше ми знаємо про роботу кожного гвинтика, тим глибше розуміємо весь механізм в цілому.

Три століття люди планували, прогнозували і аналізували світ. Вони вірили в чіткі причинно-наслідкові зв’язки і наділяли прогнози, цифри, таблиці і графіки абсолютною владою. Обов’язки були розподілені за функціями. Існувала ілюзія, що сума частин еквівалентна цілому. Ми повірили в світ як великий і складний механізм.

З ХХ століття почалася епоха квантової фізики, яка розвінчувала механістичне сприйняття світу. Одна з найважливіших особливостей нової науки – акцент на цілісність, а не на складові. Будь-яка система, чи то людський організм або підприємство, сприймається як єдине ціле, і увага приділяється зв‘язкам всередині неї. У цьому світі головне не те, що ми бачимо. Головне – взаємодія, яка майже завжди невловима на перший погляд.

Один з головних постулатів нового мислення – перехід від світу видимих ​​предметів у світ невидимих ​​взаємозв‘язків. Наприклад, в компаніях часто міркують: «Який з двох відділів більше впливає на бізнес?» Квантовий світ відповідає однозначно: «Обидва». Немає необхідності вибирати між двома предметами, роблячи вигляд, що вони незалежні один від одного. Важливі саме зв‘язки між елементами. Маргарет Уітлі, автор книги «Лідерство і нова наука» вважає, що в цьому взаємопов’язаному світі важлива не «критична маса», важливі критичні зв’язки.

Новий погляд на порядок

Маргарет Уітлі порівнює більшість сьогоднішніх компаній з фортецями. Оборонна лексика пронизує їх наскрізь – «кампанії», «війни», «тили» і т.д.. Багато організацій думають, що повинні захищатися навіть від своїх працівників за допомогою правил, інструкцій, розкладів. Таким системам не вистачає віри в те, що вони можуть досягти своєї мети різними шляхами, а не тільки тим одним, який вони запланували.

Напевно, багато хто погодиться, що в природі є безліч прикладів прояву порядку. Незважаючи на коливання, у короткостроковій перспективі порядок – це внутрішня властивість світу. Адже саме коливання, на які так люблять скаржитися бізнесмени, дозволяють кожній компанії оновлюватися, рости і змінюватися.

Будь-яка система, яка прагне вижити, повинна зберігати в собі потенціал хаосу

Будь-яка система, яка прагне вижити, повинна зберігати в собі потенціал хаосу

Те, що на перший погляд здається хаосом, може покласти початок новому порядку. Адже зростання виникає в результаті втрати рівноваги, а не її наявності. Вир змін навколо не варто трактувати як ознаку близької смерті. Навпаки, такі умови необхідні для того, щоб пробудити творчість. Якщо стара наука висловлюється термінами передбачуваності, то нова – термінами ймовірності. У такому випадку бажання все контролювати за допомогою жорстких структур – шлях до самогубства.

Нематеріальний простір організацій

Традиційна наука вважала, що космос – це порожнеча. Нова наука довела: фізична реальність – не тільки фізична. Як, наприклад, побачити електромагнітні поля? Такі парадокси змушують нас думати, що Всесвіт більше схожий на океан, повний взаємних впливів і невидимих ​​взаємопов’язаних сил.

Що ж відбувається в «космосі» організацій? Простір компанії – це не тільки офіс, склади й представництва. Останніми роками лідерів вчать враховувати вплив на компанії нематеріальних сил – візії, цінностей, культури. Їх не можна побачити, вони ховаться у взаєминах між людьми. Легко розпізнати вплив цих невидимих ​​«полів», поспостерігавши за життям організації. Адже суперечливі меседжі, відсутність згоди, постійні суперечки і конкуренція змушують лідерів застосовувати тиск.

Роль лідера нової епохи – наповнювати простір ясними і послідовними повідомленнями про те, куди і за якими принципами рухається компанія. Його завдання – створення цілісності організації; його інструменти – ідеї, візія, цінності, культура, а не прямий силовий вплив. Як сказав Роберт Хаас, колишній генеральний директор Levi Strauss & Co., діяльність фірми контролюють саме її ідеї, а не наділений владою менеджер.

Раніше керівники вважали себе вмілими дизайнерами організацій, які збирають разом шматочки, малюють схеми і витрачають сили на створення необхідних структур. Сьогодні лідер – це така собі «сигнальна вишка» інформації, яка тримається на чесності його слів і випромінює в усіх напрямках узгоджені повідомлення. Якщо управлінець зможе заповнити простір такими меседжами, розвинеться потужне невидиме поле, яке потім можна буде відчути в організації.

Впорядкований хаос

У новій науці багато парадоксальних концепцій – нематеріальна матерія, стабільна нерівновага, а тепер ще й упорядкований хаос. Ще в стародавній міфології говорилося, що будь-яка система, яка прагне вижити, повинна зберігати в собі потенціал хаосу. Саме ця енергія розчиняє минуле і дарує нове майбутнє.

Метеоролог Едвард Лоренц сформулював відомий «ефект метелика»: помах крила метелика в Токіо може викликати торнадо в Техасі. І в компаніях такі «помахи» часто відчутні. Недбале зауваження на нараді може пройтися по всій фірмі, перетворюючись у величезне непорозуміння, на усунення якого знадобиться маса сил і енергії. Багато компаній зрозуміли, що події, які відбуваються у відносно невеликій частині їх бізнесу, можуть раптово розростися і поставити під загрозу життєздатність всієї структури.

Природа створює різноманіття і складність за допомогою декількох простих формул, додаючи до них свободу розвитку

Природа створює різноманіття і складність за допомогою декількох простих формул, додаючи до них свободу розвитку

Щоб зрозуміти організацію, потрібно шукати закономірності, а не окремі інциденти. Варто звертати увагу на будь-який варіант поведінки, який мав місце більше одного разу. Для того щоб побачити таку закономірність, варто відійти на крок назад і поглянути на проблему в динаміці.

Підмічено, що багато складних природних систем створено за принципом фракталів – повторення на різних рівнях однієї і тієї ж простої форми або формули. Так влаштоване дерево, системи річок, кровоносна система людини. Вчені вже давно вивели математичні формули листка папороті й можуть програмно відтворити на екрані його схему. Схоже, природа створює все різноманіття і складність за допомогою декількох простих формул, додаючи до них свободу розвитку. Це означає, що ми можемо взяти окрему частину і на її підставі визначити «формулу» всієї системи.

Маргарет Уітлі переконана, що фрактали мають пряме відношення до бізнесу. Всі організації фрактальні за своєю природою. Адже на всіх рівнях компанії можна відчути тільки їй властиві моделі поведінки. Зайшовши в ресторан, вже за декілька хвилин ми можемо зрозуміти управлінські принципи власника закладу.

Стрижневі принципи організації, які ми можемо відчути в кожній її частині, – це поєднання візії, намірів і цінностей компанії. Це і є головні інструменти лідера, який створює «формулу» організації, втілює ці принципи в своїй поведінці, а потім допомагає їй відповідати заявленій «формулі». Адже завдання лідера не в тому, щоб працівники точно знали, що і коли потрібно робити. Лідер має якомога точніше донести до них, що являє собою організація. Тоді кожен член команди зможе взяти на себе свою частку відповідальності.

Ще одне завдання лідера – нагадувати працівникам про сенс їхньої роботи. Як казав психолог Віктор Франкл, найсильніша мотивація в житті – не отримати задоволення або уникнути болю, а побачити сенс. Коли лідер підтримує працівників у пошуках більш глибокого сенсу подій, вони інстинктивно слідують за ним.

Зміни як сутність всього живого

Ми живемо у світі, де зміни сприймають негативно. Катаклізми, кризи, раптові нещастя – моторошні сили, здатні зруйнувати ретельно спланований прогрес. Ми ставимося до організації, що має проблеми, як до зламаного механізму.

За словами керівників вищої ланки, до 75% проектів змін не приносять очікуваних результатів. Такий рівень невдач, звичайно, шокує. Але хіба можна очікувати іншого результату, якщо ми ставимося до організацій, як до машин?

Щоб зрозуміти організацію, потрібно шукати закономірності, а не окремі інциденти

Щоб зрозуміти організацію, потрібно шукати закономірності, а не окремі інциденти

При впровадженні змін багато управлінців роблять одну і ту ж помилку – розділяють компанію на частини, заглиблюються в деталі і віддаляються від розуміння організації як єдиного цілого. Ханс-Петер Дюрр, колишній директор Інституту Макса Планка, одного разу зауважив: «Не існує аналітичних термінів, здатних описати те, що ми бачимо на цілісному рівні… Що конкретніша інформація, тим вона менш актуальна».

Щоб усвідомити компанію як цілісну систему, недостатньо одного лише аналітичного мислення. Потрібен колегіальний пошук образів, слів, метафор, малюнків, які допоможуть зрозуміти і пояснити компанію в цілому. Для цього потрібна інтуїція. Критичне завдання – пробудити наші почуття, а не тільки «сіру речовину».

Ще один важливий принцип змін полягає в тому, що будь-яка організація буде змінюватися, тільки якщо вважатиме зміни способом зберегти себе. Інакше зміни обмежаться лише нудними нарадами. Першочергове завдання лідера – виявити, що важливо для людини, групи або організації. І якщо лідеру вдається створити спільну мрію, то з членами його команди починають відбуватися дива. Від закритості і неприязні вони переходять до проактивних дій.

Важливий принцип змін можна проілюструвати прикладом Моріхея Уесіби, творця бойового мистецтва айкідо. Цей маленький чоловік невловимими рухами перемагав супротивників, що значно перевищували його за ростом і вагою. Він був надзвичайно стійким. Але секрет його непереможності полягав не в умінні зберігати рівновагу, а в високому ступені самосвідомості. За його словами, він швидше за інших помічав, що втрачає рівновагу, і повертався в початковий стан гармонії.

Цей урок показує, що ми повинні виявляти набагато більше цікавості до подій, які щойно відбулись. Теперішній світ переповнений різноманітною інформацією про нас і оточення. Але більша частина цих важливих знань залишається незатребуваною, оскільки ми занадто багато думаємо про те, яким хочемо бачити світ.

Повну версію рецензії можна прочитати на сайті Digest