Які напрями та тренди у сфері Fintech зараз існують?

Грегорі Перельман: Ця сфера дуже широка, і хоча я працюю у ній щодня (займаюся стратегіями фінансування малого бізнесу), мені складно охопити її повністю. Нещодавно мене попросили провести вступний курс із Fintech в університеті, який складався б з 5 тем. Так от кожна тема – це окремий напрям у Fintech, за яким можна повноцінний курс сформувати!

Звичайно, у Fintech більше п’яти напрямків: по-перше, є позички, які нові гравці видають зовсім інакше, аніж традиційні банки. Другий напрям – це платіжні системи й платежі. 40% банківського бізнесу – це саме про платежі. Fintech-компанії сьогодні хочуть розібрати процес проведення платежів на маленькі частини й, можливо, змінити кожну з них.

Ще одна тема – це криптовалюти й блокчейн, цифрові гроші. Зараз чимало держав думають над створенням власних цифрових валют, а китайський центробанк вже навіть це зробив – якраз до Олімпійських ігор.

Із розвитком великих даних змінюється те, як страхові компанії роблять свій бізнес. Сьогодні вони теж стають частиною Fintech: дані дозволяють їм вивчати, як поводяться споживачі й, відповідно, формувати ціну на продукти в залежності від цієї поведінки.

По-п’яте, зараз змінюється й управління інвестиціями. Стандартно компанії та фінансові радники працюють за комісію, що становить 1-2% від активів, які клієнт надає їм в управління. Якщо ви передаєте $1 млн, то матимете сплачувати $10 тис. щороку, незалежно від того, заробили ви за цей період чи втратили. А деякі фонди беруть навіть більшу комісію у випадку, якщо прибуток перевищує певне значення. Натомість Fintech-сфера пропонує «роботизованих консультантів» – програми, які аналізують активи та пропонують фінансові поради. І коштує це набагато дешевше. До того ж, молодому поколінню працювати з алгоритмами звичніше, ніж із людьми

По-шосте, у сфері Fintech зараз виникають компанії, які допомагають фінансовим інституціям виконувати вимоги регулятора. Наприклад, щоб уникнути расової дискримінації, банки мають подавати регулятору дані про те, хто позичає у них гроші. І спеціальні компанії допомагають збирати ці дані та аналізувати їх.

А ще Fintech дістався й до ринку нерухомості. Компанія Zillow вирішила зробити так, щоб цей ринок працював так само, як ринок акцій: прийшов, купив, продав. Такого не було ще ніколи, водночас для середнього американця покупка нерухомості – найбільша покупка за життя.

Бізнес-моделі випуску грошей під забезпечені активи (як у stablecoins) вже 200 років – змінилася лише форма грошей на цифрові

Що рухає Fintech-сферу – поява нових технологій, бізнес-моделей чи щось інше?

Г.П.: Технології далеко не завжди є найважливішим чинником змін. Скажімо, поява iPhone не була революцією у сфері технологій. До нього був Pilot, персональний помічник, який був схожим на телефон. Компанія Apple не видумувала нової технології, вона лише поєднала телефон із помічником. І вийшов продукт, без якого ми зараз не можемо існувати.

Що стосується моделей, то ми часто, не усвідомлюючи цього, користуємося вже давно винайденими. Приклад – цифрові валюти (не плутати з криптовалютами!), або токени. Фінансові інституції можуть випускати токени під певні активи, і ці токени функціонують як гроші. Це те, що пробувала робити компанія Facebook від 2019 року: створювала власну валюту Libra. Чи було це чимось новим? Ні, це модель банку початку XIX століття.

Тоді банки мали золото, під яке вони випускали паперові гроші. У США на початку XIX століття кожен банк мав власні гроші. Якщо людина приїжджала до Сан-Франциско, маючи бостонські гроші, і хотіла розплатитися ними, то продавцю доводилося діставати книжку із зображеннями усіх можливих видів доларів (щоб перевірити – чи це справжні купюри). Отже, бізнес-моделі випуску грошей під забезпечені активи (як у stablecoins) вже 200 років – змінилася лише форма грошей на цифрові. Тоді від такої моделі відмовилися, але це не означає, що вона не може спрацювати зараз.

Звичайно, є й технології на зразок блокчейну, які змінюють сферу й дозволяють спростити різноманітні операції. Скажімо, коли людина купує нерухомість, вона має зробити чимало різних платежів за різні послуги. Один з них – на $1000 за так звану title insurance, тобто страховку документу про право власності на об’єкт. Це потрібно, аби за деякий час не з’явився хтось, хто скаже: «а насправді це мій будинок». Якщо раптом таке станеться, то страхова компанія розбиратиметься у ситуації, а власнику нічого не загрожуватиме.

Отже, сплачуючи цю $1000, я фактично плачу за поганий стан інформаційної системи. За рік у США таких платежів набігає на $5 млрд! Перевівши цю систему на блокчейн, можна було б позбутися необхідності купувати title insurance. Ми б мали надійні та доступні усім записи щодо того, хто чим насправді володіє.

Чому зараз настільки популярні криптовалюти?

Г.П.: Перш за все, тому що люди сьогодні не дуже довіряють долару, бо зараз найбільша за декілька десятиліть інфляція. Вони хочуть сховати гроші кудись, і криптовалюти здаються непоганим варіантом.

Але насправді нині криптовалюта не є замінником грошей, хоча її придумували саме як альтернативу. Нею практично не можна розплатитись у магазині, вона не виконує функцію реальної валюти. Втім, це не означає, що у криптовалют немає майбутнього.

Ті, хто користуються біткоїном, очікують, що він замінить гроші. Але проблема у тому, що він із великою ймовірністю повертає нас до «золотого стандарту»

А чи вірите ви, що криптовалюти рано чи пізно замінять реальні гроші?

Г.П. Існує два погляди економістів на біткоїн. Одні кажуть, що це бульбашка, бо справжня ціна біткоїну – нуль. А інші стверджують, що ваші онуки питатимуть вас: «де ви були, коли роздавали гроші?». Економіст Пол Круґман вважає, що біткоїн – це дуже цікаве технологічне рішення, у якому криптографія поєднана із програмуванням. Але він каже, що проблему для цього рішення ще не придумали. Отже, сучасна система працює не гірше, ніж те, що пропонує біткоїн.

Ті, хто користуються біткоїном, очікують, що він замінить гроші. Але проблема у тому, що він із великою ймовірністю повертає нас до «золотого стандарту». Кількість монет обмежена 21 млн одиниць, і більше не буде. Коли всі біткоїни намайнять, може виникнути новий «золотий стандарт». Але ж від нього відмовилися не просто так, а через економічні проблеми! Люди не могли «намалювати» гроші, навіть коли економіка зростала, бо валюта мала бути прив’язана до золота, якого існує обмежена кількість. Виникала дефляція, економіка не могла розвиватися.

Людина, яка придумала біткоїн, не була економістом. І передбачити проблему з обмеженою кількістю монет не могла. А ми досі не маємо відповіді – як із нею упоратися.

Я більше вірю у цифрові гроші, які випускатимуть центробанки або звичайні банки. Щоправда, поки центральні банки (окрім китайського) не вирішили, чи будуть вони створювати цифрові валюти на блокчейні, і якщо так, то якою буде ця система – відкритою (як біткоїн) чи закритою (як платформа Ripple, яка дозволяє обмінювати різні валюти).

Цілком імовірно, що центральні банки не захочуть самостійно займатися виданням цифрової валюти, адже це вимагає ідентифікації кожної особи при відкритті рахунка, перевірки тощо. Можливо, центробанки передадуть це завдання приватній системі.

Давайте підсумуємо: у чому головна відмінність криптовалют від цифрових грошей?

Г.П.: Другі, на відміну від перших, забезпечені реальними активами. Тому вони не втрачають свою цінність так швидко й непередбачувано, як криптовалюти. Ми усі бачимо, як різко коливається ціна біткоїну у межах навіть одного дня. З цифровими грошима таке статися не може.

Людина, яка придумала біткоїн, не була економістом. І передбачити проблему з обмеженою кількістю монет не могла. А ми досі не маємо відповіді - як із нею упоратися

Як вам здається, якщо банки почнуть випускати цифрові гроші, то ідея криптовалют може втратити свою привабливість?

Г.П.: Є такий вислів: прогнозувати важко, а прогнозувати майбутнє – і поготів. Тому на це запитання не можна відповісти однозначно.

З одного боку, рішення дійсно красиве: зламати блокчейн сьогодні неможливо. З іншого, це не значить, що його ніколи не зламають. Зрештою, поява квантових комп’ютерів, які рахуватимуть на декілька порядків швидше, зробить це завдання реальним. До 2040 року цього не очікують, але після того, можливо, доведеться змінювати усю систему блокчейну. Тож варто на неї переходити?

А у чому ви бачите переваги цифрових грошей перед криптовалютами?

Г.П.: Цифрові гроші можна програмувати. Уявіть: йде спад в економіці. Центробанк випускає гроші для надання допомоги населенню, але робить це у вигляді цифрової валюти, яка запрограмована так, що її потрібно витратити за два місяці. Якщо це не зробити, гроші зникнуть. Так економіка отримує поштовх, а інфляція не збільшується.

Отже, цифрова валюта дає центробанку змогу контролювати не лише обсяг грошей, але й те, як вони використовуються. Можна навіть запрограмувати їх на покупку конкретних груп товарів.

Чи не створює це ризиків для приватності?

Г.П.: Почасти так. Адже центробанк знатиме, хто володіє кожним цифровим доларом. Тому у демократичних країнах зараз розмірковують над створенням гібридної системи: центробанк видає цифрові гроші банкам, а ті працюють безпосередньо з клієнтами. І держава не матиме доступу до персональних даних. Втім, остаточного рішення ще немає – як саме це побудувати.

А криптовалюти гарантують приватність?

Г.П.: Насправді не повністю. Коли ви відкриваєте рахунок у криптовалюті, то одержуєте підпис, який не можна підібрати. Але коли починаєте робити транзакції, то усі вони записуються у блокчейні. І якщо хтось знатиме, що певна людина купила, скажімо, будинок за мільйон доларів у біткоїнах, то теоретично зможе відстежити й інші її транзакції. Отже, навіть блокчейн не гарантує на 100%, що вас не ідентифікують.

У демократичних країнах зараз розмірковують над створенням гібридної системи: центробанк видає цифрові гроші банкам, а ті працюють безпосередньо з клієнтами

Яким, на вашу думку, є майбутнє долара?

Г.П.: Долар може втрачати свої позиції у світі, але наразі його нема чим замінити. Китай не є відкритою державою, тому на юань перейде хіба що Росія. Дехто вірить, на замість долара центральною валютою світу стануть криптовалюти. Але зараз я такої перспективи не бачу.

До кризи 2008 року існував приблизно 1 трлн доларів, надрукованих центральним банком. За наступні три роки центробанк створив ще $4 трлн (це називається резервом центробанку). Не всі вони у вигляді паперових грошей – паперових є лише $1,2 трлн. Решта – це електронні гроші, які переводять з рахунку на рахунок. Чимало людей казали, що тепер долар знеціниться, але цього не сталося. Упродовж попередніх 15 років інфляції майже не було, вона почала зростати лише в останній рік.

Запустити інфляцію через банківську систему насправді не так і просто: теоретично кожен долар резервів може підтримувати приблизно 10 доларів банківських позичок. Тобто банківська система, базуючись на $4 трлн резервів, могла «створити» десь $40 трлн додаткових грошей і дійсно спровокувати інфляцію. Але для цього потрібно активно видавати позички, а нема кому – американська економіка, яка зростала в середньому на 2% на рік перед пандемією, не потребує такого об’єму позичок (а валовий продукт США у 2021 році становив $23 трлн).

Чи несе загрозу поточне збільшення інфляції у США?

Г.П.: Щоб проілюструвати те, як виникає інфляція, я зазвичай розповідаю студентам приклад про туалетний папір. Коли почалася пандемія, цей товар зник із полиць. Чому так сталося, адже попит не міг так різко збільшитися? Насправді причина була у тому, що люди перестали ходити до ресторанів та офісів, де використовувався папір іншого формату (скажімо, у великих рулонах). Попит залишився такий самий, але раніше його задовольняли за допомогою різних форматів, а тепер зросла потреба саме у «домашньому» форматі туалетного паперу. А компанії не могли швидко переналаштувати виробництво.

Ще один приклад: під час пандемії люди почали використовувати гроші, відкладені на подорожі, для купівлі бігових доріжок. Попит суттєво збільшився, і цей товар почав зростати у ціні. Це звичайна ринкова система: якщо попит неможливо швидко задовольнити, то збільшення ціни «відсікає» тих, хто не може заплатити багато.

Отже, причина нинішньої інфляції у тому, що речі користуються більшим попитом, ніж раніше, а люди мають фінансові ресурси. США надали $7 трлн прямої допомоги населенню, а заощадження людей збільшилися на $2,5 трлн – це ті гроші, що вони не змогли витратити. Більше грошей + менше товарів = зростання цін.

Інша проблема, що інфляція запускає очікування щодо зростання зарплат, а вони, у свою чергу, посилюють інфляцію. Схожу ситуацію заледве змогли зупинити у 1980-х. І тепер держава має приймати якісь рішення, щоб загальмувати економіку й зупинити інфляцію. Наприклад, піднімати відсоткову ставку.

Чи буде цей крок успішним – скоріше так, але упродовж якого часу, невідомо. Економіка, на відміну від фізики, не є точною наукою. І зараз ніхто не може передбачити, що станеться через 1-2 роки.