Але управлінець залишається управлінцем навіть на війні, тому Сергій продовжує рефлексувати й інколи ділиться своїми висновками на Facebook-сторінці. Зокрема, упродовж перших двох місяців на війні він сформулював такі критерії успіху на службі в армії:

«1. Відкриті очі та готовність навчатися.

2. Баланс між наїздами та вибаченнями = справедливість.

3. Всі, хто тебе оточує — залежні від тебе так само, як і ти — від них. Чим ближче до тебе — тим більша взаємозалежність. 

Це не тільки про спорядження, а і про вчинки, побут, слова всередині команди та поза її межами.

4. Ескалації — це класно. Якщо ви бачите можливість покращення, а ніхто досі нічого не зробив, щоби покращити, оскільки для цього потрібно перестрибнути через голову безпосереднього керівника, робіть ескалацію.

Це одна із найбільших культурних відмінностей нашої армії від русні. Її належить використовувати по повній. Не бійтеся виглядати дурепою.

Покращення варте кількох поганих оцінок. Війна — це про перемогу, а не про оцінки.  Оцінки будуть в цивільному житті.

5. Розуміння відмінних обмежень через різні горизонти планування своєї участі у військовій справі: 

• горизонт планування кадрових військових – все життя
• горизонт планування цивільних (резервистів) у війську обмежується закінченням війни.»

На думку Сергія, вмотивовані цивільні — це краще, ніж невмотивовані військові. Особливо якщо вони — бізнесмени. «Ми, цивільні, опановуючи нову спеціальність, за два тижні роботи зробили та вивчили те, що військові у мирний час вивчають місяцями. Так, у нас за плечима великий управлінський досвід, 9 вищих освіт на шістьох та вмотивованість», — описав він своїх побратимів.

Саме тому Сергій сповнений оптимізмом щодо нашої перемоги й робить усе, щоб її наблизити.