Як завдяки концепції кластерів розвиваються компанії зі сфери agri-food у Європі? І які кроки вже зроблено в Україні, щоб використати їхній досвід?   Що таке кластер? Кластери являють собою групи компаній, які об‘єднані навколо однієї спеціалізації, та супутніх організацій (у тому числі - освітніх). Такі бізнеси знаходяться неподалік один від одного і використовують підхід coopetition (cooperation+compеtition), тобто і конкурують, і співпрацюють заради досягнення спільної мети. Часто до кластеру входять малі й середні компанії, і спільна праця допомагає їм досягти результатів, які були б неможливими для них поодинці. Як свідчить практика, бізнеси в кластері стають більш інноваційними, створюють більше робочих місць та реєструють більше патентів і торговельних марок, простіше знаходять шляхи на міжнародні ринки. У Європі розвиток кластерів є пріоритетною стратегією розвитку регіонів. За даними Європейської Комісії, на території ЄС вже є понад 2 тисячі кластерів, з яких 150 мають світове значення (з огляду на розмір, спеціалізацію, кількість залучених працівників). 38% робочих місць у ЄС відносяться до кластерів. Європейські компанії, що виготовляють agri-food-продукцію, все частіше обирають саме цей шлях розвитку. Один з прикладів - Food Valley NL у Нідерландах. Понад 15 тисяч організацій, що сконцентровані навколо міста Вагенінген, утворили кластер аграрної продукції. Університет, наукові лабораторії та компанії, які виробляють техніку, біопаливо і багато іншого. Вони створюють цінність, завдяки якій Нідерланди посіли друге місце у світі серед експортерів аграрної продукції.    

 

Європейські компанії, що виготовляють agri-food-продукцію, все частіше обирають розвиток у кластері

    Україна на кластерній мапі Одна з цінностей кластеру – це можливість налагоджувати зв‘язки з компаніями з різних країн. Наприклад, якщо локальний бізнес хоче вийти на міжнародний ринок, то йому доведеться витратити чимало часу та грошей на пошук партнерів, на підготовку тощо. Для компанії, яка знаходиться в кластері, все набагато простіше. По-перше, у кластеру є менеджер, завдання якого – сприяти налагодженню зв‘язків всередині кластеру та зовні. По-друге, кластер може приймати участь у подіях на кшталт розповсюджених у Європі matchmaking-конференцій, де представники різних кластерів знайомляться між собою і підшукують потенційних партнерів. В Україні у сфері agri-food вже існують кластери (наприклад, Український органічний кластер, до якого увійшло вже майже 30 компаній). А на початку 2017 року було створено об‘єднання Ukrainian Food Valley. Його співзасновниця та керівник програми Agri Food MBA kmbs Наталія Гордійчук розповідає, що мета проекту – створити в Україні екосистему, у якій гравці будуть ефективно взаємодіяти, створюючи, просуваючи й продаючи інноваційні продукти на глобальному ринку. Зараз Ukrainian Food Valley є частиною міжнародної мережі продовольчих кластерів - Eastern European Food Clusters Network, до якої також входять кластери з Польщі, Литви та Латвії. У межах цієї співпраці нещодавно до України завітали представники литовського agri-food-кластеру.   Формат взаємодії Як саме українські та литовські компанії можуть співпрацювати? Про це йшлося на закритій події, проведеній Ukrainian Food Valley у kmbs. По-перше, Україна цікава європейському бізнесу, як ринок збуту. Юліус Юревічіус, менеджер з експорту компанії Liutukas ir ko, що виробляє заморожені напівфабрикати (вареники, пельмені, млинці, тісто), розповів: «Оскільки Литва – маленька країна, ми постійно шукаємо нові ринки для експорту, і Україну розглядаємо як потенційно цікавий ринок. Але перш ніж виходити сюди, потрібно зрозуміти - що стоїть на полицях, які у вас ціни, що ви їсте». З ним погоджується Сігітас Мотієкайтіс, директор компанії Viktorija ir partneriai: «Наша компанія виробляє печиво, експортуємо наразі небагато - 10-15% обсягу, в основному – до сусідніх країн ЄС, Німеччини, трішки до Америки. В Україну ми приїхали, щоб подивитись – що з нашого асортименту можна було б тут продавати. За моїми спостереженнями, на полицях українських магазинів солодощів більше, аніж у Литві. Крім того, ми шукаємо нові ідеї. Так, снеки зараз є зростаючим сегментом, особливо здорові, а не картопляні чіпси. Я нарахував трьох українських виробників чіпсів з лавашу, а значить, в Україні є чималий попит на цю продукцію.»    

 

У країнах ЄС є квоти на певні категорії продукції, і вітчизняні виробники могли б ними скористатись

    По-друге, європейські організації можуть шукати в Україні нових постачальників, з більш привабливою якістю та ціною. Роландас Прідоткас, директор компанії Ruta, яка виготовляє шоколад, сказав, що під час візитів у нові країни він дізнається – які культури тут вирощують, і за якими цінами продають сировину. Про такі ж наміри заявили ще декілька представників литовського кластеру. Скажімо, українська компанія «УкрАп» виробляє порошковий часник, який за якістю значно перевищує китайський, і могла б постачати його іноземним виробникам м‘ясної продукції. У країнах ЄС є квоти на певні категорії продукції, і вітчизняні виробники могли б ними скористатись. Єдина умова, яка для цього необхідна, - це наявність сертифікатів якості європейського зразка. По-третє, європейський бізнес цікавлять потенційні партнери. Наприклад, Сігітас Мотієкайтіс розповів: «Нам цікаво знайти партнерів, у яких ми могли б виробляти печиво чи снеки під своєю торговельною маркою, щоб потім продавати його у Литві, Латвії та Естонії, а може, й в інших країнах.» Деякі спостереження здивували литовських бізнесменів. Наприклад, Айварас Сакалас, директор компанії Dora (бренд The meat makers), розповів: «Наша компанія виготовляє м‘ясну продукцію, має дві лінії. Перша – класичні вироби на кшталт сосисок, ковбаси, друга – це м‘ясні снеки. Ми б хотіли постачати свою продукцію в Україну, співпрацювати з місцевими мережами магазинів. Приїхавши сюди, я був вражений тим, що м‘ясні снеки тут продаються за досить високою ціною. Це наводить на думку, що нам може бути вигідніше постачати в Україну готову продукцію, а не шукати партнера для виготовлення її тут.» Хоча Україна ще досі сприймається багатьма організаціями як країна, що може постачати лише сировину, для вітчизняного бізнесу міжкластерна співпраця - це можливість вийти на новий рівень створення цінності й розповісти про себе світу.