[EN]   Від Платона до Гарварда Платон зараховував поетів, драматургів та філософів до групи людей, які страждали  на «божественне божевілля», у якому він вбачав дар богів. А Аристотель звернув увагу на те, що творчі особистості схильні до різких емоційних перепадів та депресій. Нам відомо чимало прикладів ексцентричної поведінки геніїв. Наприклад, Чарльз Діккенс, прогулюючись лондонськими вулицями, відганяв парасолькою уявних хлопчиськів-обірванцев, котрі, як йому здавалося, йшли за ним по п'ятам. Роберт Шуман вважав, що його геніальну музику диктують вже померлі композитори, зокрема, Бетховен. А мільйонер-винахідник Говард Г‘юз проводив цілі дні у кімнаті бунгало готелю Beverly Hills, де, на його думку, не було мікробів. Сучасні дослідники намагаються вивести формулу «ексцентризм + геніальність» і визначити співвідношення її складників. При цьому вони спираються на перелік творчих досягнень індивіда або на його здатність неординарно мислити (скажімо, знаходити нові способи застосування звичайних предметів). А для оцінювання ексцентричності використовуються критерії діагностики шизотипового розладу особистості, що може проявлятися у відхиленні від поведінкових моделей, які ствердилися в суспільній свідомості. Серед найтиповіших проявів — незвичний спосіб спілкування або стиль життя, який сприймається оточенням як неадекватний. Наприклад, Ісаак Ньютон був відомий своєю любов‘ю до самотності та був дуже незграбним у спілкуванні. До числа інших геніальних затвірників належали винахідник Нікола Тесла й письменниця Емілі Діксон. А Нобелівський лауреат, математик Джон Форбс Неш заявляв, що контактує з представниками позаземних цивілізацій. «Їхні голоси проникають до моєї свідомості  так само, як і математичні ідеї», — розповів вчений в одному зі своїх інтерв'ю.    

 

В основі ексцентричності лежить порушення роботи мозкового когнітивного фільтру, який визначає, що пропускати у свідомість, а що відкидати

    Психолог Шеллі Карсон, провівши серію досліджень у Гарвардському університеті, зробила висновок, що у певної кількості студентів креативність корелює зі схильністю до містичного мислення. «Ми побачили, що студенти, які набрали високі бали в категорії «творчі досягнення» (у сфері образотворчих мистецтв) більшою мірою, ніж інші, схильні вірити в телепатію, у пророчі сни й згадувати минулі життя; також вони з більшою ймовірністю вказували на незвичний повсякденний досвід, як-от часті дежавю та вловлювання голосів, що шепочуть у вітрі», — пише вона у статті в Harvard Business Review.   Перипетії сприйняття Чим  можна пояснити характерні для багатьох геніїв появи дивацтв? Карсон зробила припущення, що в основі ексцентричності лежить порушення роботи мозкового когнітивного фільтру, який  визначає, що пропускати у свідомість, а що відкидати. «Когнітивний фільтр (або латентне гальмування — це своєрідні «лаштунки», за якими мозок обробляє більшу частину інформації. Через наші органи сприйняття поступає сила-силенна сигналів, і якби ми реагували на кожний, наш організм давав би збої і, врешті-решт,  вийшов би з ладу, — пише вона в публікації у Scientific American. — Когнітивний фільтр нас від цього захищає, розшифровуючи вхідну інформацію та пропускаючи тільки значущу: яка необхідна нам для досягнення актуальних цілей, а також ту, що підтримує механізми інстинктів самозбереження та виживання». «У індивідів з шизотиповими та шизофренічними проявами рівень функціонування когнітивного фільтра  знижений, — продовжує психолог. — До свідомості таких людей потрапляє більше нефільтрованої інформації, що подеколи веде до відхилення у нормах сприйняття дійсності, що може проявлятися в здатності чути та бачити те, чого не чують і не бачать інші. Найімовірніше, в цьому й криється таємниця евристичних моментів. На якусь долю секунди когнітивний фільтр дає збій - і у свідомості з'являються думки, відкинуті ним "на задвірки мозку"». Механізм латентного гальмування дозволяє наблизитись до розуміння — чому талановиті люди схильні максимально обмежувати контакти із зовнішнім середовищем, а також чому їм так важко концентруватись на повсякденних рутинних завданнях. «Коли свідомість переповнена незвичними або нефільтрованими стимулами, людині дуже важко фокусуватись на чомусь іншому, окрім свого внутрішнього світу», — зауважує Карсон. Зрозуміло, що геній не обов'язково є ексцентриком, а ексцентричність як така — це не ознака геніальності (більшість людей із когнітивними розладами не схильні до творчості). Здатність людини використовувати «іншу» інформацію в незвичних комбінаціях залежить, зокрема, від розвиненості розумових здібностей. Згідно з результатами дослідження, яке провела Карсон разом з колегами, представниками Університету Торонто, люди, котрі набирали високу кількість балів у креативному вимірі, також мали високий коефіцієнт інтелекту та великий обсяг оперативної пам'яті. Як зазначається у висновках цього дослідження, «високий рівень IQ у поєднанні з низьким рівнем латентного гальмування є ознакою схильності людини до високих творчих досягнень».    

 

Кожен з нас може навчитися відтворювати процеси, які відбуваються у мозку найкреативніших людей

    У режимі креативності Навряд чи  хтось, прагнучи розвинути свій творчий потенціал, захоче культивувати в собі вияви ненормальності. Але, на переконання Карсон, кожен з нас може навчитися відтворювати процеси, які відбуваються у мозку найбільш креативних людей. У книзі Your Creative Brain («Ваш творчий мозок») вона пише: «Проведені нами дослідження показали, що кожний з нас має креативний мозок. Всі ми (крім тих, у кого є серйозні пошкодження мозку) маємо однакову мозкову структуру. Нашу здатність до творчого мислення визначає те, як ми активуємо її окремі ділянки та як формуємо зв'язки між ними». Оскільки творчі люди схильні до різких перепадів настрою, Карсон радить набути вміння переходити із негативного емоційного стану до стану піднесення. Йдеться про те, щоб «витягнути» з себе негативну енергію, яку спричиняє відчуття тривоги, депресивні прояви чи інший негатив, та скерувати її в творче русло. Засобом для цього може бути будь-яка діяльність, що відволікає та надихає (музика, читання чи щось інше). У мить переходу від одного стану до іншого відкриваються наші асоціативні мережі, може з'явитися осяяння. Ще один стан мозку психолог називає «поглинанням». Ідея полягає в тому, щоб послабити когнітивний фільтр, впускаючи до свідомості більше інформації, ніж звичайно. Для цього потрібно активно звертати увагу на те, що нас оточує, аби знайти щось нове чи незвичне. Ось проста вправа, яку пропонує Карсон. Спочатку потрібно заспокоїтись, максимально розслабитися (заплющити очі, якщо можливо) та  увійти у стан «спостерігача». Наприклад, відчути повітря навколо вас. Воно перебуває в русі або в спокої? Вологе чи сухе? А що ви чуєте? Звук комп'ютера?  Шум транспорту? Слухаючи уважно, ви побачите, що навколо набагато більше звуків, ніж ви зазвичай зауважуєте. Зробіть вдих. Які запахи ви відчули? Відкрийте очі та подивіться навколо. Зверніть увагу на багатоманітність кольорів навколо вас. А під яким кутом стоять меблі або дерева (якщо ви перебуваєте на вулиці)? Як зазначає Карсон, ми не звертаємо увагу на такі речі; але якщо привчимося протягом дня знаходити кілька хвилин, щоб сприйняти те, що знаходиться навколо, у вільний від суджень спосіб, то впустимо до свідомості більше інформації, яку зможемо креативно комбінувати.