[EN] Віктор Оксенюк, куратор Школи розвитку кластерів kmbs   Який підхід може врятувати цілий регіон від банкрутства та зробити його світовим лідером? Йдеться про бізнес-кластери – концепцію, завдяки якій конкуренти можуть разом розвиватись, створюючи при цьому значно більшу цінність, ніж поодинці. Як ця концепція  працює і де її можна застосовувати?   Пролог У 1992 році кілька десятків власників шкіряних компаній з іспанського містечка Ігуалада (за 60 км від Барселони) принесли в Міністерство економіки Каталонії ключі від своїх офісів. І сказали: «Шановний пане міністре, ми закриваємось». Ці компанії стрімко програвали глобальну конкуренцію італійцям і китайцям. Загроза нависла не тільки над бізнесом, а й над усім містом. Адже Ігуалада з її 45-тисячним населенням упродовж останніх 700 років була відома завдяки вичинці шкіри. Міністр економіки Антоні Субіра відповів: «Уряд не може дати вам грошей, але давайте допоможемо вам по-іншому». І власники компаній разом із міністерством і запрошеними експертами створили аналітичну групу з питань конкурентоспроможності, яка протягом кількох місяців вивчала шкіряні фабрики їх проблеми і можливості. І зробила висновок: вони можуть розвиватися разом, а не поодинці. Так почалося створення кластера чинбарів Ігуалади…   Феномен кластера Вже давно помічено: якщо в регіоні є концентрація компаній зі схожою спеціалізацією і вони починають співпрацювати з метою виходу за межі своєї місцевості чи країни, то шанси на успіх у них значно більші, ніж у бізнесу-одинака. Такий підхід завжди корелює з високою доданою цінністю і більшими від середніх доходами, і його назва – кластер. Про кластери сказано багато, але в Україні мало що з цього реалізовано. Поняття «кластер» в економічному лексиконі з’явилось у 1990 році завдяки бізнес-гуру Майклу Портеру. Він тоді перевернув розуміння економічного розвитку,  поставивши питання: чому всередині країни одні регіони розвиваються набагато потужніше, ніж інші? Відповідь проста: бо в них розвинені кластери – географічна концентрація компаній навколо однієї smart-спеціалізації, які одночасно і конкурують, і співпрацюють. Чилійське вино, баварські автомобілі, стільці в італійському містечку Удіне, цукрова тростина в Бразилії – все це приклади кластерів, яких у світі тисячі. Свої програми розвитку кластерів мають більше 75 країн світу. Європейський Союз розвиває свою економіку через призму кластерів, яких на його території – понад 2 тис.    

 

Кластери стають двигунами розвитку, бо забезпечують вищу продуктивність

    Наприклад, Food Valley в Нідерландах. У невеличкому регіоні Гелдерланд  (радіусом до 30 миль навколо міста Вагенінген) співпрацюють агробізнес, освіта й інноваційні технології – понад 15 тис. гравців. Ядром кластера став Вагенінгенський університет, який вважають найкращим вищим аграрним навчальним закладом у світі. Навколо нього об’єдналися наукові лабораторії, корпорації, виробники техніки, добрив, засобів захисту рослин, розробники технологій виробництва та безпеки продуктів, переробки стічних вод, виробництва біопалива, енергозбереження, ІТ і нанотехнологій. Завдяки цьому кластеру країна, яка за площею у 15 разів менша від України, отримала статус «городу Європи»  і стала другим у світі експортером аграрної продукції. Ще один приклад успішного кластера MBA-учасники Києво-Могилянської бізнес-школи побачили в долині Напа у Каліфорнії. Ця одна із багатьох американських гірських долин об’єднує дев’ять містечок зі 125 тис. жителів. Створення кластера почалося тут у 1950-х зі щотижневих зустрічей власників кількох винарень, які збиралися для того, щоб придумати спосіб, як їхній місцевості стати найкращим винним регіоном світу.   Між тими часами й нашими днями – багато управлінських рішень, які дали видатний результат: нині Напа – винна столиця США. Пляшка вина з етикеткою Napa Valley коштує в середньому на $10 більше, ніж ідентичні вина із сусідніх каліфорнійських долин. Усе це – ефекти розвитку за кластерним принципом, коли «один плюс один – значно більше, ніж два». Розвиток кластерів – це не тільки про західний світ, але й про регіони Південної Африки, Таїланду, Аргентини, інших країн, що розвиваються. Наприклад, бізнесмени, які володіють цукровими та біоетаноловими заводами в Бразилії, щороку складаються по $200 тис. на спільні наукові дослідження. А вирощування й переробка цієї тропічної рослини щороку дає бразильському бізнесу $40 млрд. доходу. Кластери стають двигунами розвитку, бо забезпечують вищу продуктивність. Коли на певній території концентруються гравці навколо однієї продуманої спеціалізації, з’являються нові ефекти. Наприклад, більш видима й чесна конкуренція, нові робочі місця, розвиток талантів, залучення інвестицій, поява освітніх і наукових центрів, прихід кращих постачальників. Як результат – збільшення експорту і підвищення конкурентоспроможності, а значить – зростання доходу.   Розвиток кластерів в Україні: з чого почати Що можна зробити для розвитку кластерів в Україні? Передусім – підготувати критичну масу управлінців зі сфер бізнесу, науки, громадського сектору та місцевої влади, які розуміють феномен кластера, його переваги та недоліки. Тому протягом останніх трьох років ця тема стала складовою усіх МВА-програм kmbs. Однак самого розуміння феномену кластера, звісно, замало. Потрібні професіонали, які візьмуть на себе відповідальність за створення кластерів у регіонах. Саме для цього ми з міжнародною агенцією Cluster Navigatos запустили конкурс кластерів України, щоб виявити управлінців з амбіціями і дати їм гранти на навчання у першій в Україні Школі розвитку кластерів. Уже відібрано 130 лідерів, які представляють близько 100 існуючих та майбутніх кластерних ініціатив у різних куточках країни.  

  Це лише початок. Що потім? Насамперед – створення першої в Україні Спільноти з розвитку кластерів – із постійним обміном досвідом та інтелектуальним супроводом від kmbs і світових експертів. Друге – це підтримка пілотних кластерів через розвиток комплементарних команд на перетині місцевої влади, бізнесу, освіти й громадянського суспільства. А третє –  це відкрите партнерство з тими людьми та інституціями, які сприяють ґрунтовним змінам українських регіонів. Далі – вибудовування взаємовигідних зв’язків між українськими та світовими кластерами й екосистемами. І розвиток управлінців, схильних як мінімум до двоходового мислення. Адже успіх забезпечує той, хто створює нелінійні, на перший погляд, алогічні рішення.   Від банкрутства до співпраці з Louis Vuitton Що відбулося з кластером шкіри в Ігуаладі? За словами місцевого кластерного менеджера Мігеля Бадіа, трансформування почалася з ментальних змін, із розуміння, що справжній конкурент – не сусід за парканом, а Італія з її 1,5-тисячною армією виробників шкіри. У кластер в Ігуаладі об’єдналися 28 компаній. Вони не створювали спільний бізнес, але почали спільні дії. По-перше, побудували рятівну для бізнесу та екології міста систему очищення води, якою зараз користується кожна компанія. По-друге, зібрали кошти і створили музей шкіри. По-третє, організовували спільні виїзди на світові виставки. По-четверте, залучили до проектів місцевий університет і відкрили одну з найкращих у світі лабораторій, де щодня робляться дослідження води та шкіри. Місцеві компанії можуть використовувати цю лабораторію для власних комерційних цілей. Така інтеграція окремих підприємств, а також єдина система очищення води вимагали поліпшення виробничих процесів на фабриках. Це сприяло забезпеченню недосяжної для більшості італійських компаній якості шкіри. І це привабило luxury-бренди. Зараз з виробниками Ігуалади співпрацюють Louis Vuitton, Gucci, Hermes, Veneto та інші провідні гравці світового ринку. У підсумку – порятовані компанії, покращена екологія регіону, збережені робочі місця і фаховий потенціал міста. А дохід учасників цього кластеру за останній рік склав €170 млн.   Стаття була опублікована у журналі OPEN'2017