[EN] Я знаходжусь у стінах університету [ЛНУ ім.Франка], в якому 75 років тому тут стояв інший чоловік, Ганс Франк, який під великі аплодисменти оголосив, що буде вбито понад 75 тисяч людей. Пізніше він постане як звинувачуваний на Нюрнберзькому процесі, що був частиною загального руху за права людей, і на якому вперше в історії керівники країн могли постати перед судом. Тож це історія про пов’язаних між собою людей, одне місто, геноцид і злочин проти людства. Людина, яка ввела поняття злочину проти людства, була студентом цього університету. Його звали Герша Лаутерпахт. Він народився в Жовкві, жив у Львові й вчився на юридичному факультеті, а згодом, переїхавши, він написав у 1945 році тези, які заклали основу для нашої міжнародної системи прав людини. Це був революційний погляд, революційні ідеї, хоча й дуже прості. Мова про те, що всі люди мають права згідно з міжнародним правом. І це було щось абсолютно нове в 1945 році. Він накреслив чернетковий варіант білля про права людини, в якому описував, що насправді окрема людина – окрема одиниця міжнародного права. На 70-тій сторінці він вписав варіант 4-ї статті, в якій йдеться що свобода слова, думки в письмовому чи іншому вигляді – це та річ, яку не можна заперечувати, і в якій людям не можна відмовляти. У 1945 році Лаутерпахт став юридичним консультантом представників Нюрнберзького процесу. Він юрист, але ще він турбується про своїх батьків та родину, яка, власне, продовжує мешкати у Львові чи в Жовкві. Лаутерпахт говорить про злочини проти окремих людей і формує нові поняття в міжнародному праві. Далі в серпні того року його поняття вводять у обіг.    

 

Жодне інше місто не знає такої напруги між різними групами людей, як місто Львів

    Цікавий збіг, але є ще одна людина зі Львова, яка долучилась до творення міжнародного права. Це Рафал Лемкін. У 1939 році, коли німці захопили Польщу, він тік, потрапив до Америки, де йому надали статус біженця. Грошей у нього було мало і жодних пожитків із собою не було, але було багато документів, тисячі декретів, які пропагували нацисти. Лемкін забрав їх із собою і пізніше опублікував свою книгу «Влада Осі у Європі». В одній із глав книги він говорить про нове слово, які він сам винайшов. Це «геноцид», знищення груп людей. Улітку 1945 року американський уряд просить його працювати над військовими злочинами, і він працює з командою Джексона, але окремо від команди Лаутерпахта. І він висловлює свої ідеї щодо геноциду. Він хоче, щоб нацистів судили за геноцид. Коли він бачить статут тексту, де включено поняття злочинів проти людяності, але нічого не говориться про захист груп, він хоче домогтися розширення цього тексту. Цікаво, що Лемін багато разів просив внести до цього статуту поняття геноциду, і в результаті так і сталося. Нюрнберзький процес розпочався в листопаді 1945 року, і Лаутерпахт був там, у залі, відстоював права особистості, а Лемкін відстоював права груп. Щоправда, цілком можливо, що вони ніколи не перетиналися в цій залі під час процесу. Коли у серпні 1942-го Ганс Франк приїхав до Львова, він виголосив тут кілька промов, і 1 серпня 1942 року він приходить до цієї зали, де він оголосив про свій план знищити 75 тисяч людей. Він стверджував, що у місті забагато бруду, людей, які не мають тут бути. Він обіцяв вирішити єврейське питання і заборонити євреям вештатися містом. Це було офіційно записана промова, супроводжувана активними аплодисментами. Газета Львівська опублікувала наступного дня його фотографію на першій сторінці, а незабаром розпочалася масштабна компанія, в межах якої ловили друзів, вчителів, викладачів цього університету. Це були друзі Лаутерпахта, Лемкіна з різних факультетів. Мало людей вижило.    

 

Нюрнберзький процес розпочався в листопаді 1945 року, і Лаутерпахт там відстоював права особистості, а Лемкін - права груп

    Після того Франка зловили з його щоденниками і неймовірною колекцією мистецтва. У перший день Нюрнберзького процесу з протоколів можна побачити слова, що є люди зі Львова, які засвідчують жахливі події, що відбувалися у місті, включно з подіями на центральних вулицях. Ці події було кваліфіковано як геноцид, оскільки 75 000 людей загинуло за дуже короткий період часу. На той момент Лаутерпахт і Лемкін, які виступали з обвинуваченнями проти Франка, ще не знали, чи є серед числа жертв їхні родичі. Але вони боролися, щоб дізнатися їхню долю. Пізніше їм стало відомо, що людина, проти якої вони вели справу, вбила членів їхніх родин. Тоді ж вперше офіційно в суді було вжито термін геноцид. Процес тривав фактично рік, у 1946-му він завершився. За цей період ці троє людей, Лаутерпахт, Лемкін і Франк, стали між собою пов’язані. Але також вони пов’язані між собою Львовом. Їхні особисті історії пов’язані із цим містом і ці люди змінили курс історії, зокрема юридичної історії. Лемкін і Лаутерпахт повпливали на політику, культуру, моє й ваше життя, на міжнародне право. Злочини проти людяності й геноцид – це ті поняття, які стали використовуватися в міжнародному праві, й зараз вони такі поширені, що можна собі уявити, ніби вони завжди використовувалися нами. Але це не так. Тут, у Львові, були творчі люди, які винаходили щось нове. Один із них говорив про захист індивідів, другий – про захист груп, але вони вчились в одному університеті, вони мали таку ж базову освіту, жили в одному місті. Якщо ми маємо шукати корені цих понять, то це треба робити саме тут, адже в цій будівлі Львівського університету почалося міжнародне право і захист прав людини. І кожен професор і викладач, мабуть, до цього долучилися. Львів став посланцем ідей з прав людини. Жодне інше місто не знає такої напруги між різними групами людей, як місто Львів. Це воно пришвидшило появу термінів, вигаданих Лаутерпахтом і Лемкіним.   Джерело: Читомо