Компанія базувалася у Києві. Коли почалося вторгнення, керівництво ухвалило рішення про релокацію і обладнання, і працівників. Вибір пав на Івано-Франківськ, де компанії прийшов на допомогу Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника: він посприяв у пошуку житла для людей та облаштування цеху.

Відповідно до потреб воєнного часу, змінився й асортимент продукції. Зокрема, «Екструзія в русі» почала виробляти турнікети за технологією, яку сама й створила. За словами фахівців компанії, їхня розробка не поступається закордонним аналогам і цілком відповідає стандартам НАТО.

Щоправда, для досягнення такого результату знадобилося чимало роботи: виготовлення першої партії, відправка турнікетів військовим, отримання зворотного зв’язку та вдосконалення. Проте, зрештою, вийшов турнікет, який не лише є водонепроникним та міцним, але й зручним у користуванні: зупинити кровотечу за його допомогою можна лише однією рукою. Отже, якщо боєць дістає поранення, скажімо, руки, він може за лічені секунди іншою надати собі допомогу. На турнікеті є спеціальне «віконце», де потрібно зазначити час для медиків, які потім опікуватимуться раною.

Другим новим напрямком діяльності «Екструзії в русі» стало виготовлення ортезів спеціально для поранених військових за допомогою 3D-друку. Компанія вже налагодила повний виробничий процес, і займає він менше доби: від замовлення до виготовлення ортезу.

«Екструзія в русі» не зупиняється: шиє аптечки, виготовляє композитні поверхні для беспілотників тощо. Директор компанії Олег Кірєєв каже, що релокація відкрила для компанії нові можливості, зокрема, спростила логістику до країн ЄС. Тому навіть коли завершиться війна, бізнес збирається зберегти цех в Івано-Франківську.

А вже сьогодні партнерство «Екструзії в русі» та Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника є прикладом взаємодії бізнесу та освіти, яка з кожним днем наближає нашу перемогу.