Як зараз, під час війни, змінився запит на навчання?

Едуард Мальцев: Найголовніше – люди дійсно хочуть навчатися зараз. І мені здається, це дуже правильно. Можливо, ворог від нас очікував, що ми поставимо життя на паузу, що ми будемо боятись. Але цього не сталося. Тільки вчора ми отримали декілька заявок на навчання на наших MBA-програмах, і це вражає.

А навчатися люди хочуть тому, як краще управляти своїми компаніями, як створювати бізнеси, як вести справи, як зробити те, до чого не доходили руки до війни. Про це кажуть учасники наших програм у наших аудиторіях.

Якщо до війни вони говорили про такі речі, як масштабування, прискорення, швидший розвиток, то сьогодні дедалі частіше звучать запити на краще розуміння того, що з нами відбувається. Ми живемо у часи, коли світ довкола дуже швидко змінюється, і той, хто швидше і краще зрозуміє, в яку сторону, як саме, з якою швидкістю, той зможе використати це знання з користю для себе.

Незабаром у kmbs стартує новий набір МВА-програм. Для кого вони й про що вони?

Е.М.: Так, скоро ми матимемо МВА-старт під час війни. Починаються одночасно декілька програм: Presidents’ MBA для підприємців та засновників бізнесу, Executive MBA для топменеджерів і керівників та Master in Business Analytics and Finance (MBAF) для бізнес-аналітиків. Усі ці люди не ставлять життя на паузу, вони навчаються тому, як швидше, краще, точніше зрозуміти, що відбувається довкола нас, як відповідати на ці виклики, ці зміни, і робити це дуже точно, швидко і не поодинці.

Величезна частина цього навчання – це спілкування, те, що називається «нетворкінг», тобто вибудова нових зв’язків. Фактично, це долучення до спільноти учасників програм, а згодом до спільноти наших випускників. Це неможливо переоцінити. Мені здається, що сьогодні найважливіший наш ресурс – як ми ставимось одне до одного, як ми взаємодіємо і підсилюємо одне одного.

А що саме керівники бізнесів здобудуть, якщо прийдуть на МВА-програми до kmbs?

Е.М.: Ми говоримо про розвиток у дуже широкому спектрі аспектів. Наші програми починаються з розмови про персональний розвиток, зі звернення до своєї індивідуальності. Цікава річ: зараз наші випускники, які на фронті, розповідають, що ця навичка рефлексивності (звертатися до себе, краще розуміти, що з тобою відбувається), про яку ми говоримо в школі, дуже допомагає. Зокрема, зорієнтуватися в ситуації небезпеки, травми, коли ти повинен мати тверезу і спокійну голову у важких умовах.

Далі ми у kmbs говоримо про стратегічне управління. Про те, як поводити себе в умовах, які склалися. Це завжди актуально для управлінця та засновника бізнесу – мати трішки ширший, глибший погляд, ніж у решти людей.

Ми дуже багато говоримо про те, що таке людина, що таке природа людини, що таке команда та організація, як працювати з організаціями. Також торкаємося того, що відбувається з людьми зараз, коли вони в стресі й травмі, і як ставитися до того стану, в якому ми перебуваємо.

Нещодавно у нас була дуже цікава зустріч випускників Executive MBA. Коли там поставили запитання: «Що відбувається і що б ви відмітили щодо поточного моменту?» – наш випускник відповів так: «Ми стали набагато уважнішими одне до одного». І це дуже приємно, коли люди саме в такий спосіб реагують на небезпеку і на травму, в якій ми знаходимось.

Спосіб мислення є конкурентною перевагою. Ця ідея не нова, але, напевно, вона стала шалено актуальною під час війни?

Е.М.: Ми завжди говоримо про спосіб мислення. Києво-Могилянська бізнес-школа – це про те, як управлінці думають, якою є їхня стилістика. І ми намагаємося пропонувати різну стилістику: яка походить від філософів, людей мистецтва, письменників, досвідчених управлінців. І оце засвоєння різноманітної стилістики – дуже важлива частина програми.

Зараз потрібно дивитися на речі системніше для того, щоб не обманювати себе. Ми, наприклад, дуже сподівалися, що ресурс нашого ворога закінчиться швидше, що вони, зважаючи на втрати, швидше отямляться, але так не сталося. У ворога є своя логіка розгортання подій, логіка того, як вони думають, і її важливо зрозуміти.

До речі, ми у школі багато говоримо про те, як працюють системи, що таке інерція системи. А економічні системи, бізнесові системи, особливо якщо вони великі, мають певну інерцію. Гарна (і погана для ворога) новина полягає в тому, що ця інерція закінчується. Але її потрібно розуміти і зважати на неї, щоб точніше прогнозувати, що та як буде відбуватися. Так само важливо це й для того, щоб розуміти власні ресурси, власні сили, власні організації.

Цікава річ: у нас перед війною була пандемія, а це теж суттєве випробування для будь-якої організації. І от ми побачили, що там, де люди готували свої компанії, створювали позитивну культуру, добре організовували роботу, – вони краще пережили період шоку. А для того, щоб проробити таку роботу, треба навчатися.

Навчатися можна у будь-який спосіб. Просто навчання у бізнес-школі – це така концентрована річ, підготовлена спеціально для того, щоб за обмежений час отримати значне прискорення, підсилення, буст.

Ми говоримо з нашими учасниками про те, чи мали вони до війни систему управління ризиками і кризові плани. І виявляється, дуже багато українських бізнесів готували себе до подібних ситуацій. Тобто у них не було паніки, було зрозуміло, хто що робить, хто за які ресурси відповідає, як відбувається релокація, як допомагати людям, якщо і коли це потрібно, як відбувається евакуація з гарячих точок. До всього цього управлінці мають бути готові. І що більша організація, то важливіша підготовка.

Тут можна провести аналогію з людиною. Ти не можеш бути готовим до всього, але ти можеш бути здоровим ментально і фізично, ти можеш бути готовим реагувати швидко і гнучко. Те саме справедливо й для організації.

А як сьогодні організоване навчання у школі?

Е.М.: Офлайн-навчання в Києво-Могилянській бізнес-школі – це наша базова річ. Адже навчання – це атмосфера, спілкування, кава, перерви… Але, звичайно, ми розуміємо: часи такі, що для того, аби не зупинятись, ми теж маємо бути дуже гнучкими. Тому ми працюємо на різних локаціях, зокрема, у бомбосховищі, дистанційно, на виїздах. Ми працюємо у дуже різний спосіб і думаємо, як буде далі, бо розуміємо, що зима буде важка. Може таке статися, що будемо без тепла, інколи й без світла. Та найголовніше – організувати життя, а в нашому випадку навчання, так, щоб мати цю гнучкість, мати цей вибір, мати готові рішення, аби не зупинятися за жодних обставин. Бо, повторюся, це те, чого ворог від нас хоче – щоб ми поставили життя на паузу.

Схоже на теорію та практику виживання, але в позитивному сенсі.

Е.М.: Я б говорив не про виживання, а про розвиток. Зараз навчання – це про розвиток, про майбутнє, про те, до чого ти себе готуєш. І навіть у нинішніх умовах в наших аудиторіях люди думають про майбутнє, візіонерствують, планують… Міркують, як організуватися так, щоб те, що відбувається зараз, не стало зупинкою, а навпаки – зробило нас сильнішими. І таких прикладів дуже багато.

Нещодавно з фронту приїжджав один із наших МВА-учасників, відомий бізнесмен. Він зараз працює на фронті у розвідці. І ми говорили про те, що є речі, які треба робити тут і зараз: «Треба стріляти – ми стріляємо, треба копати – ми копаємо, є у нас час щось смачне приготувати – ми отримуємо задоволення від їжі». Але ми говорили й про майбутнє, про те, як він повертатиметься до навчання, коли його місія буде завершена; про те, що треба буде країні, щоб жити поряд із таким сусідом, і якими ми маємо бути, щоб було зась нападати на нас.

Ви казали, що навчання на Presidents’ MBA починається з персонального рівня. Чому?

Е.М.: Бо це особливо важливо для засновників бізнесу – розібратися з тим, чого ти хочеш. Кожен із нас – перш за все людина, і оце усвідомлення себе, усвідомлення того, чого ти прагнеш насправді, навіщо тобі це треба, – дуже важлива річ. І хоча ми знаходимося в суспільстві, вбудовані в мережу наших стосунків, але маємо дуже чітко самоідентифікуватися. Зокрема, тому що ми проживаємо власне життя для того, щоб краще розуміти, якого типу соціальні стосунки нам потрібні. І велика частина навчання в kmbs – це якраз вбудовування себе в мережу людей, які приходять до школи з такою самою проблематикою, як і ти.

Засновникам чітка самоідентифікація допомагає краще зрозуміти свій бізнес: про що він, навіщо він, куди він рухається і як збирається це робити. Це не лише дає дуже цікаві результати саме по собі, але й допомагає формувати людські спільноти, які об’єднуються не ситуативно, не випадково, а тому що вони так вирішили. Вони домовляються, бачать спільну ціль і рухаються далі разом.

Звісно, на програмах МВА ми говоримо і про економіку, і про фінанси, бо управлінцям потрібно вміти оцінити інвестиційний проєкт, розуміти загальний економічний контекст, куди рухається економіка, якою є поведінка споживачів, як вона змінюється (а тут, до речі, зараз відбуваються тектонічні зміни).

Фіналізує нашу програму блок «корпоративні стратегії», де ми багато говоримо про роль засновника. Людина, яка заснувала компанію, не має ставати заручником свого бізнесу. Адже дуже багато учасників приходять із запитом: у мене є життя крім бізнесу, але на нього не вистачає часу. Звичайно, бізнес для фахового підприємця, для людини, яка присвятила цій діяльності своє життя, – як дитина. Та з цією дитиною мають бути здорові продуктивні стосунки, бо вона з часом виростає. Ми багато говоримо про це: як конструктивно збудувати ці стосунки, особливо якщо є бажання займатися чимось ще (йти в політику, починати нову справу, зайнятися собою, врешті-решт).

Якщо бізнес цікавий, якщо в нього приходять класні люди, то цій команді теж треба давати простір. Бо коли люди починають самореалізовуватися, власник може ставати перепоною для розвитку бізнесу. Щоб це зрозуміти, йому потрібно подивитися на всю конструкцію дещо збоку: що, власне, ти створив? Яка твоя роль, яке твоє місце? Якими можуть бути подальші стосунки?

А завершується Presidents’ MBA тим, що ми називаємо «магістерський проєкт». Це не зовсім той проєкт, що у вищих навчальних закладах. У зрілому віці – а нашими учасниками є дорослі люди з певним досвідом – навчання є спробою інтегрувати погляд на світ, на себе, на бізнес, на майбутнє, на розвиток. І магістерський проєкт – це про те, щоб скласти всі ці «пазлики» в цілісну композицію так, щоб вона рухалася далі, або масштабувалась, або отримувала нове життя в нових умовах, що особливо актуально саме зараз.

Яким буде бізнесмен майбутнього, управлінець майбутнього? Якими якостями він має володіти, щоб бути упевненим, успішним і щасливим?

Е.М.: У школі ми багато говоримо про успіх, але розділяємо успіх зовнішній і внутрішній. Успіх внутрішній – це те, як ти зростаєш як особистість, наскільки те, чим ти займаєшся, твоє, наскільки у тебе є внутрішня гармонія та спокій.

А зовнішній успіх – це те, як ми реалізуємося, проявляємося в суспільстві. Це про наші соціальні стосунки, про те, які ролі ми на себе беремо, наскільки ми успішні в цих ролях, наскільки ми взаємодіємо з власною справою. Зрештою, якщо у своїй справі ми даємо людям можливість самореалізуватися, то натомість отримуємо їхню енергетику, мотивацію. Але ми дуже легко можемо це припинити, якщо поставимо людей у рамки. І цей вибір інколи дуже непростий, він потребує спроможності дивитися на речі в дуже різний спосіб: і ситуативно, і стратегічно, і системно, і занурюючись у деталі.

Така гнучкість, різноманіття стилістики поведінки й мислення, – це критично важлива річ для людей, які беруть на себе відповідальність більшу, ніж за себе і свою родину. І це те, про що ми говоримо з нашими учасниками: про оцю готовність до більшої відповідальності за свою компанію, свою спільноту, своє місто, свою країну, і, врешті-решт, за весь світ.

Слухати подкаст за посиланням.