Про розвиток з точки зору систем

Розвиток – це зміни, що відповідають певним критеріям. Перший критерій – цілеспрямованість. Розвиток – це зміни, що мають ціль. Якщо цілі немає, про розвиток не йдеться. Другий критерій – закономірність. Маємо розуміти, як дійти до цілі. Третій критерій – незворотність. Розвиток – це не маятник, коли хитнуло в краще, хитнуло в гірше.

Єдиний концепт, що відповідає цим трьом критеріям, це концепт системи. Система має ціль, вона описується причинно-наслідковими зв’язками, зберігає себе. Якщо хочеш займатися розвитком, не зможеш обійтися без систем і системного мислення.

Про бізнес-школи і системний підхід

Бізнес-школи – відкриті системи, від яких очікують, що вони будуть цікавими для управлінців і зароблятимуть гроші. Коли зустрічаємось між собою в рамках Executive MBA Council, часто говоримо про наповнення навчальних програм. Домінанта така: щоб заробляти, треба продавати прості речі. Практичні, конкретні, легкі до використання за шаблонами. Багато хто саме так і працює.

В своїй роботі ми виходимо на питання: хто такий управлінець. Ким він керує – людьми чи процесами?

В сучасному світі управлінці зустрічаються в школах, містах, компаніях, Збройних силах. Все це розмаїття досвіду не можна запакувати в прості формули. Один з варіантів – вихід на те, що називають системами. Що таке система, розуміють по-різному. Однозначно, це не кнопка, натиснувши на яку отримуєш результат. Де закінчується система? Чи управлінець знаходиться в ній, чи над нею? Ми розглядаємо соціальні системи, елементами, яких є люди, що приймають самостійні рішення. У kmbs накопичили досвід кейсів, і з’явилась потреба розгорнути цю логіку на ширші речі.

Розвиток – це зміни. Але зміни чого? Ми не можемо просто змінювати статути. Не можемо просто змінювати стимули до дій. Цього замало, коли потрібно змінювати, наприклад, галузь, або як зараз говорять, кластер, чи екосистему.

Де ті кнопки, які потрібно натискати, щоб щось змінити? З’являється необхідність розуміння речей, пов’язаних з природою людини, природою систем.

Поради стартапу, з чого почати розбудову системного бізнесу

Почати потрібно з себе (для засновника – ред.). Якщо не бачите цілого, то користуєтесь чужими моделями. Якщо у стартапу вже є і продукт, то є і система. Вона генерує те, чого нема у окремих елементів – продукт. Стартапу не треба нічого будувати, треба пробувати різні варіанти, експериментувати, до моменту розуміння, хто в який спосіб працює. Коли ролі, логіка клієнтських сприйняттів стануть зрозумілими, це можна зафіксувати в модель. Не намагайтесь починати з прибирання, деякий час будьте розхристаними, відкритими. Це може тривати і рік, і три. В теорії невипадково розділяються етапи стартапу і скейлапу (масштабування – ред.). Також є варіант спінофу (виділення напрямку бізнесу в окрему компанію – ред.), коли з самого початку можна думати про системні налаштування. На етапі стартапу шукають робочу бізнес-модель. Коли з’явилося колективне відчуття, що все склалося, можна щось думати. Коли зникає типовий для стартапів драйв, це перший дзвінок.

У проектуванні систем є принцип «Fail fast» - треба швидко навчатися на помилках, накопичити знання, як не треба, щоб з часом конвертувати його у знання, як треба.

Коли йдеться про створення систем (системний синтез), формул немає, багато чого базується на відчуттях. Скільки треба слайдів, щоб пояснити, як їздити на велосипеді? Краще спробувати це зробити.

Чи є в нашому суспільстві запит на системне мислення?

Тема системного мислення в управлінні з’явилася в західній риториці в середині 90-х років минулого століття. Стратегічне лідерство не було типовим до кінця 20 століття.

Якщо Україна хоче приєднатися до розвинених країн, вона не може не впроваджувати цей тип мислення, для управлінців, для державних управлінців.
Ми боїмося майбутнього, бо воно невизначене. Насправді у майбутнього є дві іпостасі: невизначеної загрози та прийдешнього. Системна логіка допомагає мислити майбутнє в конструктивний спосіб.

Те, як ми мислимо, це важливий культурний феномен. Мислення не існує за межами культури. Культура – це система смислів. Мислення – емерджентна властивість культури. Для українців певні речі зараз набувають спільність, це стає рушійною силою системи.

Те, що з нами сталося, дало нам додаткові смисли. Ми відчули гордість, що ми українці, тоді як раніше інколи відчували сором. Гордість – це можливість для народу стати нацією.

Як навчити дітей прикладному системному мисленню?

Всіх не варто робити системниками. Задача управлінця – створювати правила гри, задача інших нормальних людей – дотримуватися цих правил. Почнеться хаос, якщо кожен буде створювати свої системи. Є важлива проблема пострадянської культури – історично на нашій території не приймалися рішення високого порядку. Це зробило з нас націю виконавців. Виконавцям не потрібно бути творчими, їм треба просто виконувати накази. Середовище виконавців – це не те, що добре для нас.
Для сучасних дітей в освіті важливі творча складова, можливість щось робити разом. В наші часи нам в школі не ставили оцінки за спільну роботу. Тепер в освіті мають бути інші пріоритети.

Це важливі питання, які можуть стати питаннями національної безпеки. Мама з дитиною після закінчення війни не захоче вертатися сюди, де освіта гірша у порівнянні з тим, що вона зараз бачить.

Навіть не всім управлінцям потрібне системне мислення. Керівник може спокійно працювати всередині системи. Воно не потрібне тим, хто хоче правил і алгоритмів. Потрібно тим, хто здатен піднятися над системою і переосмислити цілу систему. В такому разі можна, що називається, make an impact.

Про суб’єктність

Суб’єктність – це про готовність приймати рішення самостійно. Коли ми можемо і створювати, і виконувати правила. Ми, українці, як суб’єкти хто? Це про волю, чи про свободу, яка йде поруч з відповідальністю за вибір. Ми архетипічно ближче до волі, ніж до свободи. Задача системи освіти якраз додати розуміння відповідальності. Крім навичок і компетенцій в освіті варто говорити і про спроможності. Системний підхід – міждисциплінарний. Якщо послухати філософів, це один дискурс, послухати біологів – зовсім інший. І слухати треба і тих, і тих. Нами рухає і біологія, і свідомість.

Про вислів Друкера «Культура їсть стратегію на сніданок»

Друкер сказав ці слова півстоліття тому, коли стратегія представляла собою стратегічний план. Сьогодні стратегія дуже відрізняється, вона виходить на поняття «система», а система базується на ідеї. Культура часто не відрефлексована. У такому разі композиція культури і стратегії не працює. Рефлексія – це частина стратегування, часто недооцінена. Працювати з культурою – вищий пілотаж, складна управлінська задача. Культура – фундамент системи. Щоб змінити соціальну систему, треба змінювати систему смислів.

Про реформи в Україні

Не вистачає системного підходу для реалізації реформ. Неможливо робити реформи тільки в одній частині системи, на ентузіазмі окремої «зірки». У 91 році ми обрали державу, але не створили її. Ми успадкували державу примусу і, як вільні люди, додали до неї корупцію. Слово «реформа» походить від слова «ідея», означає повернення до ідеї. Бізнес неможливий без споживачів. Хто ключовий споживач української держави, на кого вона працює? До війни система слугувала олігархам. Українці мають дві ролі – акціонерів держави і отримувачів державних послуг. Для успішного поєднання ролей, потрібне розвинене громадянське суспільство. Совок не відпускає, хоча критична маса українців усвідомила, що туди не хоче. Хоче в іншу систему.
 

Авторка: Наталія Задерей

Джерело